В країні йде війна. І мене збентежила інформація по телевізору, що понад 60 відсотків людей в Україні потребують психоневрологічної підтримки. Та гадаю, що це не 60 відсотків — якщо додати воїнів, що стоять в окопах і бачать, як гинуть побратими, якщо додати тих, хто живе під бомбардуванням, на окупованих або на щойно звільнених українських землях. Психоневрологічної, навіть не підтримки, а допомоги, мабуть потребують 99,5 відсотків українців.
Нервові розлади можуть проявитись просто як втома або погіршення самопочуття після якоїсь сімейної трагедії, втрати близької людини. А скільки ми нині близьких людей втрачаємо щодня, щогодини!
Та буває, ніби ні від чого змінюється настрій — від веселого до такого занепаду, котрий можна насправді назвати важкою депресією. Відчувається занепокоєння, страх, передчуття чогось неприємного, навіть страшного — така тривога в душі, що не знаєш куди йти і що робити.
Такий стан, особливо тепер, під час війни, буває часто і переважно у жінок. Причиною може бути порушена функція щитовидної залози, наднирників, травма психічна, фізична, напруження через незвичне оточення, перебування серед чужих, навіть ворожих людей, що нині не рідкість.
Від сильного відчуття тривоги людина швидко втомлюється, стає неуважною, не зібраною, роздратованою в спілкуванні, незграбною в рухах. Багато людей час від часу мають неприємні відчуття в різних органах, не маючи в них якихось порушень.
Нині в кожної людини — чоловіків та жінок, дорослих і навіть дітей — в душі така тривога за себе і близьких, за свій дім, за Україну, за людей, які гинуть, що нервові прояви стають вже не симптомом, а станом.
Буває тривога, що зростає до паніки і триває по кілька хвилин або й довше. Малі діти, які чують сирени, вибухи, лякаються, не сплять ночами, кричать. Підлітки вже більш свідомі, більше розуміють, що діється навколо. Вони від депресії стають замкненими, агресивними, потерпають від нервових розладів навіть важче, ніж дорослі. І хто, як не рідні люди, може їм допомогти? Для того батькам, дідусям, бабусям, іншим близьким потрібно триматись фізично і підтримувати в рівновазі свій душевний стан.
Держава неспроможна допомогти всім, дякувати, що нам допомагають інші країни. «Зелена планета Земної» теж намагається допомогти дорослим і дітям заспокоїти нерви. Для цього застосовуємо ліки з цілющих рослин, такі як НЕВРОЗАН, СТИМОВІТ, а коли людина заснути не може і безсоння виснажує, радимо додати ще й ВАЛЕБРО (по 10 крапель перед сном).
З досвіду народної медицини раджу мамам від переляку у дітей застосовувати плакун-траву, вовконіг європейський, костяницю, верес звичайний, щоб купати дітей, напувати їх цілющими настоями. І є у нас в Україні така особлива трава — синюха голуба. Вона рятує не тільки від переляку, а й від епілепсії, безсоння, заспокоює нервову систему, допоможе здолати будь-яку депресію, налагодить роботу серця.
Саме синюха робить такою помічною нашу фітокомпозицію НЕВРОЗАН. І недарма! Ця рослина в десять разів сильніша за валеріану, особливо якщо збирати її з коренем. Той корінь ще називається «дідова борода» — він складається з таких тоненьких корінців, наче волосинки. Коли ми викопуємо цей корінь, то миємо його в спеціальній торбинці, полотняній чи марлевій, щоб жоден волосок з «бороди» не випав, а потрапив у ліки. Лише 1 чайну ложку синюхи треба заварити в склянці окропу і пити потім настій по 1 столовій ложці 3-4 рази на день.
Синюха голуба ще лікує виразку шлунка, дванадцятипалої кишки, гастрити з підвищеною кислотністю, хворі легені. Багато є чеснот у цієї рослини, тільки де ж її взяти? Винищили синюху всю, бо добре лікує хворе серце, нормалізує тиск.
Почитайте будь-який довідник, і зрозумієте, що це за рослина! Ми в «Зеленій планеті Земної» ставимось до неї, як до найціннішого скарбу, можемо показати хіба що кущ з аптекарського городу, а де вона росте в природі взагалі нікому не розповідаємо. Боїмось, що трапиться з нею те, що й з іншими помічними рослинами: викопають, знищать до останнього кущика. І що ж тоді робити?
Як зробити фітокомозиції, щоб допомогти людям, як втримати ліки від здорожчання і залишити доступними усім стражденним? Ми тримаємося, допомагаємо вам всім, бо є однією великою родиною, яка страждає від ворожої навали. Будемо й надалі єднатись, гуртуватись, подаючи один одному руку допомоги — і тоді ми вистоїмо, здобудемо і здоров'я, і мир!
