З давніх-давен наші пращури прихід Різдвяних свят віншували приготуванням символічних страв.
Наприклад, у Щедрий вечір важко уявити родинний стіл без куті. Сьогодні господині з різних куточків України мають свої рецепти, чи то перейняті від мам-бабусь, чи вироблені власноруч впродовж життя. І багато з нас уже звикли, що в кутю додають різноманітні складники, про які наші пращури навіть і не здогадувалися. Або ж заміняють медом.
На Тернопільщині, наприклад, готують кутю з пшениці, заправляють узваром ( з висушених яблук, груш, але без слив – щоб не кислив), додають меду. Мак замочують, перетирають та додають до каші. Часто господині використовують і волоський горіх, теж перетертий або подрібнений. На Херсонщині готують майже так само, але замість пшениці використовують рис.
На півдні Чернігівщини, подекуди, на Київщині, кутю варять із ячменю ( часто буває так, що в селах, які розташовані зовсім поруч, основа різниться: в одному – це ячмінь, а в іншому – пшениця). На днище великої миски кладуть кашу, зверху викладають гіркою мак, попередньо замочений і протертий у макітрі добіла. Заливають настояним узваром. Подекуди господині додають дрібно порізані яблука чи груші з узвару. А ось мед, на відміну від Тернопілля, тут до куті добавляють зрідка, а якщо й додають – то зовсім небагато. Недарма ж існує в народі приказка: «Не передай куті меду!»
У народній прикметі говориться, коли на щедру кутю буде зоряно, то буде великий врожай. Нехай же над вашою оселею в цей вечір буде зоряно-презоряно, кутя буде смачною, а стіл багатим. І наступний рік мине без хвороб!
Завжди ваша НАТАЛЯ ЗЕМНА
