Бібліотека

Часничниця

Кінський часник черешковий

(Alliaria petiolata)

Ця рослина називається кінською, бо саме коні навесні, ще навіть до цвітіння її в квітні з задоволенням поедаліцю часничницю. Розумні тварини шукали цю рослину щоб почистити свій організм від паразитів, та й для того, щоб шлунок працював нормально і кишківник.

Додаємо ж ми, люди, до страв приправи – гірчицю, часник, цибулю, перець і інші, а також дбаємо про те, щоб після зими підживити організм вітамінами, посилити імунітет і почистити всю дихальну систему, щоб там не було ніякого застою слизу. Якщо хтось хворів на застуди або грип, то після лікування цих захворювань завжди буває застій мокротиння.

В часничниці, як раз є вітамін С, синигрин, той, що гірчить, перчить, розігріває і легенько, дуже делікатно подразнює стінки судин, щоб очистити їх від застояного слизу, і кишківник, щоб не було застоїв, запорів, налагоджує моторику кишківника, щоб не виникали застої і запалення.

Раніше, в стародавні часи давали пити настої з часничниці тим, хто кашляв і задихався, як можна назвати тепер, від бронхіальної астми. Одна чайна ложка подрібненої трави на 1 склянку окропу, настояти до охолодження, пити по 1 столовій ложці 4-6 разів на день.

Насіння часничниці збирали і зберігали у висушеному вигляді, а коли хтось хворів на застуду, робили з нього гірчичники.

Ця рослина зустрічається часто в ліствянних і змішаних лісах, в садах і парках, а ось пишуть про неї в книгах дуже рідко, хоча вона як і всі рослини капустяних заслуговує на увагу.