Бібліотека

Дідух до хати – біда із хати

Незабаром новорічні та різдвяні свята, які не обходяться без Дідуха – снопу колосків, котрі багато господарів встановлюють в хатах на покуті.

Це останній обжинковий сніп і його селяни роблять, закінчуючи жнива. Святковий сніп перебував у хаті протягом тижня (подекуди навіть і до Водохреща). Його присутність привносила в родину святковий настрій, затишок і святковість. У народі казали «Дідух до хати – біда із хати». Де Дідух в хаті, буде у сім’ї здоров’я, злагода і достаток. Докладніше про дідух, як його робити та що він символізує, — розповідає Тамара Пістун.

Дідух прийшов до нас з далеких дохристиянських часів, ще коли Новий рік святкували у вересні. Коли ж святкування перенесли на зиму, зберігся і Дідух. Колишнє уособлення врожайності, залишковий сніп, набув нового значення — духа діда, предка. Як у снопі стебла пшениці чи жита об’єднані одним перевеслом, так і члени роду об’єднані одним духом предка, мають бути всі за різдвяним столом.

Ритуал внесення Дідуха

З особливими почестями приносили його з поля. На Святий Вечір, батько з сином йдуть у клуню по Дідуха. Знімають шапки, окроплюють Дідуха, а потім, проказує батько:
— Милостивий Боже, і ти Сонце праведне, зі Святим Різдвом! Торік, дали ви урожай, дали добро багатство й здоров’я. Пошліть іще краще цьогоріч!
Батько бере Дідуха поперед себе, син допомагає, й урочисто заносять його до хати.
— Шануємо й просимо Дідуха до нас завітати, до нашої господи!
На покуті розстилають сіно та встановлюють Дідуха.

Люди колись вірили, що душі померлих родичів спочивають у Вирію-Раю, тому Дідуха називають Дідух-Рай. Влітку, душі померлих перебувають на нивах, сприяють врожаю, є посередниками між Богом-Сонцем та людиною. На зиму душі померлих вселяються у Дідуха-Раю, ось чому така шана Дідуху, чому його розміщують на саме почесне місце та ставлять перед ним кутю — страву, яка поєднує душі живих і мертвих. Разом з Дідухом у хату входять і духи-Лада. Для них та для Бога-Сонця, яке народилося у період зимового сонцестояння, 24 грудня і готувалася багата кутя. Дванадцять святкових страв символізують дванадцять місяців, які беруть участь у вирощенні врожаю.

Коли Дідух встановлений, господиня знімає зі столу скатертину, кладе сіно на стіл, розправляє, кладе зілля, часник по 4-х кутах, говорить: Злая сило, темна сило, іди на болота, очерети, яри-скелі, у глибокі води-прірви, куди курячий голос не доходить, куди світ сонця не світить. Накриває скатертиною. Ця скатертина для добрих духів-душ. Поверх неї друга скатертина для людей. На неї і ставлять 12 страв.

На Новий Рік Дідуха обмолочують чіпом хлопчики. Зерно зберігають до весни і змішують з посівним зерном (як символ неперервності). Солому виносять у сад і спалюють так, щоб вогонь освітив, а дим обкурив якнайбільше дерев.

Сучасність

Зараз встановлюють Дідухи-обереги, невеликі фігурні. Але закладено у них великий зміст. Теперішній Дідух виготовляють у формі світового дерева. Із самих довгих соломин з колосками в’яжуть центральний снопик з семи колосків (з семи, тому що кожна людина мусить знати своїх предків до сьомого коліна, на восьмому — душа втрачає зв’язок зі своїм родом). По три однакові снопики роблять з коротших колосків (по 7 колосків) і приєднують до центрального. Із ще коротших колосків виготовляють по три, або п’ять снопиків, і теж приєднують. Таким чином маємо три яруси світового дерева: верхній — світ Богів, духовний світ; середній — явний світ; нижній — потойбічний світ, світ предків. Нижню частину розділяємо натроє, кожну частину обмотавши окремо.

Дідух — це та нерозривна ниточка, яка пов’язує минуле і теперішнє, та веде до майбутнього. Коли сидітимете за святковим столом — подякуйте своїм предкам і попросіть підтримки в новому році. І тоді Рід допоможе подолати всі перешкоди, і в дім прийде достаток, а в душі — мир та спокій.

Тамара Пістун