Бібліотека

Фуксія

В Ірландії чекало на мене велике відкриття – та квітка, якою моя бабуся лікувала тяжкохворих дітей с епілепсією, ДЦП, і таких неврівноважених , яким нині ставлять діагноз «аутизм». Вона брала синю середину червоної квітки, робила ліки і давала таким дітям. Квіти ті росли на підвіконні, звисаючи на довгих квітоніжках і називали їх «бовток». Пізніше вже я дізналася її ботанічну назву – фуксія.

Але чому бабуся називала ці квіти деревом, кам’яним деревом, яке настільки сильне, що може побороти навіть тяжку хворобу і захистити людину, а особливо дитину? Я думала, що про дитину було сказано, бо я була дитиною. Але чому до неї приносили приносили дітей таких тяжких, які сіпались у невідомих мені тоді конвульсіях, і діти ставали врівноваженими, спокійними, росли здоровими?

Та квітка, фуксія (бовток), аж ніяк не уявлялась деревом на камені. Шукаючи на те відповідь, я міркувала так: он касторку (рицину), також називають у нас клен-деревом, вона ж ніяк не дерево… Так я шукала відповідь і не знаходила, хоча для зцілення недуг брала яскраво-синю серединку фуксії.

Тепер я побачила той «бовток», що ріс на підвіконні, великим деревом, яке росте на навіть на кам’янистому ґрунті. Вже тут, в Ірландії, глибока осінь, майже зима, а воно цвіте! Йому ніпочим ні вітер, ні холод, ні пора року. Цвіте! Яскравими червоними квітами, ховаючи яскраво-синє своє серце. Радіючи думала: «Тепер і в Україні ростимуть ці дерева, а умови для них я знайду».