Інформаційна лінія: +38 (044) 456-20-43
Інтернет магазин: +38 (095) 006-81-27
Час роботи: Пн-Пт: с 10.00 до 17.00

Бібліотека

Кнікус благословенний

Кнік бенедиктинський (Cnicus benedictus або Carduus benedictus) – наукова назва кнікуса. Ця лікарська рослина виростає до 30-50 см у висоту. Колюче, зубчастої форми листя та жовтаві квіти за формою нагадують осот, але стебло сильно галузисте, вгорі з полеглими гілками і липке на дотик. Вся рослина густо вкрита тонким пухом. Верхні листки утворюють чашу навколо квіткового кошика, обгортка якого складається з жовтавих колючих листочків.

 

У кнікуса використовують верхівки стебел з листям, заготовлені під час цвітіння. Виходець із Середземномор’я, нині поширився на інші континенти, культивується подекуди як прянощі чи лікарський засіб. Певний час кнік входив до радянської фармакопеї і вирощувався у Полтавській та Харківській областях. Й досі зустрічається у здичавілому вигляді, росте пустками, на сухих схилах, вздовж доріг, біля житла, у посівах.

 

У нас рослину називають кнікус благословенний, або ще –хрестовий корінь, у Західній Європі – благословенний чортополох. Кнікус згадується у більшості відомих історичних трактатів про чуму. Дехто вважає, що назва benedictus пов’язана з ченцями-бенедиктинцями, які в середні віки намагалися лікувати рослиною цю пошесть. Більш традиційним використанням були проблеми з травленням, подагра, лихоманка, дисменорея, мігрень, гоєння ран, забезпечення лактації, а також як абортивний засіб.

 

Українська офіційна медицина кнікус не використовує. В деяких європейських країнах та США рослина є лікарською і застосовується у разі диспепсії, втрати апетиту, разом з іншими травами входить до біологічно активних добавок.

 

Біологічна активність кнікусу головним чином обумовлена гіркотами. Тому в науковій медицині рослина є засобом для збудження апетиту і поліпшення травлення. Численні гіркоти посилюють секрецію слини, шлункового соку, покращують апетит, усувають розлади травного тракту, стимулюють утворення жовчі, полегшують її відтік. Підсилюють дію гіркот і розширюють лікувальний діапазон дубильні речовини (до 8%), ефірні олії (0,3%), флавоноїди та інші сполуки.

 

Зарубіжні науковці експериментально встановили протигрибкові, протизапальні і протиракові властивості препаратів з кніку.

В народній медицині кнік також застосовують від захворювань шлунка, зокрема гастритів зі зниженою кислотністю, у випадках порушення травлення (метеоризм, запор, атонія кишок), при захворюваннях печінки та жовчного міхура, жовтяниці.

 

Кнік помічний від анемії, гострих і хронічних захворювань дихальних шляхів (запалення легенів, сухого кашлю, астми). Використовується у вигляді компресів, коли повільно гояться рани, у випадках гангрени та шкірних виразок.

 

У разі відсутності апетиту і проблемах із травленням спробуйте чай із кнікусу. Випитий вранці натщесерце і ввечері чай допоможе відновити сили після тривалої виснажливої хвороби.

 

Чай із кніку бенедиктинського

Одну ч. л. подрібненої сировини залийте склянкою окропу, дайте настоятися 10 хв., процідіть. Пийте ледь теплим, непідсолодженим, маленькими ковтками, тричі на день за 30 хв. до вживання їжі.

 

Монозасобами з кніку лікують переважно травлення. При гепатиті роблять настій трави кніку, плодів барбарису, бруньок берези, листків горіха волоського, трави звіробою і деревію порівну (ч. л. суміші настоюють 10 хв. на склянці окропу і випивають за 2-3 прийоми). Від цирозу печінки застосовують настій трави кніку, кори крушини ламкої, плодів кмину, трави звіробою і деревію порівну (ч. л. суміші настоюють 10 хв. на склянці окропу, п’ють по 2-3 склянки на день).

 

Безпечна доза кніку – до чайної ложки на один прийом, курс не має перевищувати місяць. Великі дози загрожують печінням, блювотою, кольками і проносом.

Не рекомендується кнік дітям, а також при захворюваннях нирок, у разі виразкової хвороби за підвищеної кислотності. Як потенційно абортивний засіб рослина протипоказана під час вагітності