Бібліотека

Медицина не для конкуренції, а співпраці

Не втрачайте гармонії з природою!

Ми, люди, розумні істоти, відгородились товстим шаром бетону від природи і хочемо, щоб вона, як та тоненька стеблинка, пробилася крізь асфальт і сама прийшла нам на допомогу, як гора до Магомета, а не навпаки.

На мою думку, якщо вже існує такий термін, як «доказова медицина», то вона повинна доводити людям, що не лікар винен у невиліковній хворобі, а сам пацієнт, і що всі недуги людські від бездуховності, невігластва і лінощів, а конкретніше – від втрати гармонії із природою. Доводити, що хвороби невиліковні, значить обеззброювати хворого і засвідчувати свою безпорадність. Вважають, що краще об’єднувати зусилля не на боротьбу з недугами, а на табу для них, а точніше на профілактику, на запобігання хворобам.

А для цього і самим лікарям варто прислухатися до своєї праматері – природної медицини, до законів живої природи. Бо, відриваючись від цього, наука втрачає коріння, фундамент. А отже – не вистоїть, не втримається, якщо буде чіплятися лише за свої гіпотези, відірвавшись від землі. Доводами цього є столітні і навіть тисячолітні здобутки саме народного цілительства.

Звернуся до конкретного прикладу. Принесли якось на прийом мати з чоловіком ще зовсім молоду жінку. Поклали на диван. Торкаюся рук, а вони холодні, ноги ще холодніші, тіло слабке, яке час від часу напружувалось і витягувалось  від спастичних нападів. Жінка погано бачила своїми великими сірими очима. Сказала слабким голосом : « У мене розсіяний склероз. Я знаю, що ця хвороба невиліковна. Але вилікуйте хоча б мені фіброміому, щоб вона не кровоточила. І можливо я ще трохи поживу, якщо це можна назвати життям. Хімічні ліки не давайте, а щось із трав….». Була саме зима, різдвяні, новорічні свята, за вікном сосновий ліс… І раптом виникає думка, а якщо спробувати крім ліків із трав використати ванни із хвої сосни для лікування фіброміоми. Хвора пристала на мої поради. Робила їх через день упродовж 15 хвилин. Після дванадцяти процедур настало покращення. Жінка стала на ноги, потепліли руки.

Зробила перерву, аби дати організмові відпочити, а нам зробити висновок, зібратися із думками. Хоч хвора категорично не хотіла переривати прийом ліків, оскільки відчула у собі силу, відійшли спастичні судоми, а лікар-гінеколог підтвердив, що фіброміома майже зникла. Більше того – покращився зір, вона могла вже читати книжки. Лікарі- невропатологи почали шукати помилку у поставленому діагнозі. Або навіть якщо і правильний діагноз, то одна людина це ще не показник. Ось так по-своєрідному медики відреагували на одужання жінки. Замість того, аби разом порадіти – почали шукати різні пояснення. Але, як кажуть, земля слухом повниться. Пішли до нас такі ж  хворі з «невиліковною хворобою», і ми маємо позитивні результати в лікуванні. Хоч у декого і немає ще повного одужання, але є стійкі ремісії, тривале покращення стану. І це уже успіх. Бо найперше наше завдання, насамперед, не допустити рецидиву.

Звернуся ще до одного прикладу. Не так давно на мою адресу надійшов лист від колишньої хворої, у якої була тяжка стадія хвороби Паркінсона. У неї настільки тремтіли руки, що вона не могла нічого робити ними, навіть їсти. «Довелося відмовитися від вишивання, що дуже любила, – розповідає жінка.- У церкві не могла поставити свічку. Тепер я як на світ народилася». На підтвердження  своїх слів вона надіслала вишиту ікону Святої Софії і її дочок – Віри, Надії, Любові. Це як своєрідний заповіт: хочете бути здоровим – вірте, надійтеся і любіть!

Більш як за п’ятдесят років моєї практики було немало подібних фактів, коли ліки із цілющих рослин допомогли у лікуванні розсіяного склерозу. І, може, не було б такого ефекту, якби не регулярне вживання наших фітокомпозицій – АРНІКА, ІМУНАТ, СУДИННИК, НОРМОСТРУМ. Відверто кажучи, не всі цьому вірять. Вірю лише я та лікарі «Зеленої планети», а також всі ті, кого наші цілющі рослини поставили на ноги, вселили віру і надію та любов до нашої живодайної природи!

 

                                                                                               НАТАЛЯ ЗЕМНА