Бібліотека

ПОРТУЛАК ГОРОДНІЙ

Вже незабаром, у травні на своїх городах ми зможемо побачити рослину із м’ясистим стеблом, пласкими  соковитими листочками та дрібними квіточками.. Дехто вважає цю рослинку бур’яном. А дарма…Адже ця однолітня овочева рослина має безліч цілющих властивостей.  Саме завдяки їй людина може вилікувати запальні процеси у нирках, дизентерію, мастит….. Втім, все по порядку. Знайомтеся – портулак городній!

Батьківщина портулаку – Південна Америка. У Сибіру його розводять як городню культуру. Листя та молоді пагони використовують у їжу, у лікувальних цілях вживають всю наземну частину, включаючи листя та насіння. Забарвлення квітів буває від білого та жовтого до пурпурового. Насіння сріблясті та блискучі, нагадують краплинки металу.

Треба зазначити, що портулак як лікувальний засіб відомий           ще з часів  Гіппократа. Саме він був впевнений, що портулак очищує організм та радив його людям похилого віку, а також тим, хто переніс тяжкі захворювання.  У давнину його використовували як засіб, що очищує організм, а насіння призначали для лікування лишаю. Листя вводили до складу суміші лікарських трав, які застосовували при авітамінозі, хворобах нирок, печінки, трихомонадному кольпіті, дизентерії,  при укусах отруйних змій, комах, як антитоксичний, загоюю чий та сечогінний засіб.

Сучасна ж медицина рекомендує  для зовнішнього та внутрішнього використання настоянки, відвари , спиртові екстракти, сік, сироп з трави та листя портулаку городнього.

За даними корейської медицини, спиртовий екстракт із листя портулаку має бактеріологічну дію. А тому його використовують при лікуванні черевного тифу, коклюшу. Крім того, препарати портулаку використовують при маститі, запальних захворювань нирок, сечового міхура, уретри, при ентероколітах, гострій та хронічній бактеріальної дизентерії, артритах, екземах, бешиховому( рожистому) запаленні, абсцесах прямої кишки.

Свіжу зелень портулаку застосовують для аплікацій та компресів до пухлин, місць укусів комах. ЇЇ вводять до раціону при авітамінозах, хворобах печінки, цукровому діабеті.

У якості протизапального та сечогінного засобу застосовують настій трави: столову ложку свіжої трави заливають склянкою окропу, настоюють 2 години. Потім процідити і цей настій  приймають по 2 ст ложки 3-4 рази на день.

Відвар наземної частини вживають всередину у якості протизапального цукрознижуючого та сечогінного засобу. Відвар зелені призначають при  гнійних ураженнях шкіри, виразках, екземі, маститах у вигляді промивань та компресів. І вже після 3-4 сеансів відзначалося  швидке очищення виразок він гною та утворення скоринки.

Екстракт із листя портулаку вживають при лікуванні  хворих на гостру дизентерію ( добова лікувальна доза – 6-12 грамів).

УВАГА! Портулак протипоказаний при гіпертонії!!!

Завдяки багатому вмісту вітаміну С, листя портулаку здавна застосовували як відмінний засіб у боротьбі з цингою. У 1849 році ця трава отримала назву “трава рудокопа”. Чому? Тому що вона врятувала від цинги більше десяти тисяч золотошукачів, які рятувалися від цинги тільки тим, що їли траву портулак. А хто не їв траву – помер від цинги.

При тяжких формах цукрового діабету  екстракт із листя портулаку  покращує перебіг хвороби.

Відвари та водні настої трави рослини активізують інсуліно- та глікогеноутворення, сприяють швидкій нормалізації  рівня цукру у крові після навантаження глюкозою. Адже портулак вважається природним  інсуліном

Застосування соку, спиртового екстракту  настоїв та відвару портулаку у поєднанні із дієтою ліквідує всі  прояви хвороби у хворих на цукровий діабет легкої та середньої тяжкості. Настій та відвар із рослини можна використовувати у якості замінника адреналіну.

Із насіння портулаку готують відвари, які вживають при шлунково-кишкових розладах та діареї( всередину), а також при лишаї ( зовнішньо – у вигляді примочок).

Шкода,що ця забута зелень росте в основному на грядках у народних цілителів. Саме тому у цій статті  я спробувала якомога більше розповісти про цілющі властивості портулаку, аби і у вас на грядці заквітувала ця однолітня корисна рослинка.