Інформаційна лінія: +38 (044) 456-20-43
Інтернет магазин: +38 (095) 006-81-27
Время роботи: Пн-Пт: с 10.00 до 17.00

Новини

Дозу ліків можна знизити в десятки разів

Дозу ліків можна знизити в десятки разів

Навіть найкращі препарати мають серйозні побічні ефекти. Не випадково в провідних лабораторіях світу займаються пошуком «золотої середини». Щоб не стріляти «гарматою по горобцях», вбиваючи здорові клітини, а вражати тільки хворі. Знаходячи таку «середину», вчені придумують дуже витончені і дорогі методи. Поки всі вони не вийшли зі стін лабораторій.

Метод, розроблений сибірськими вченими, набагато простіше і дешевше. І хоча він не мітить в хворі клітини, але тим не менше цілком ефективний. У всякому разі, дозволяє в десятки разів знизити дозу ліків. Як цього вдалося досягти?

Самі фармакологи визнають, що велика частина ліків, що міститься в таблетці, витрачається даремно. Причин кілька. Наприклад, багато ліків всмоктуються в кишківнику лише частково. Особливо погано засвоюються нерозчинні в воді речовини, такі як вітаміни A, D, E. Крім того, щоб потрапити в клітину, препарат повинен подолати захисний бар’єр ― клітинну мембрану. Тому у хворого залишається єдиний вихід: щоб домогтися від препарату значної дії, доводиться приймати великі дози. Як наслідок ― численні побічні ефекти.

Здавалося б, вихід є: потрібно замінити погано розчинну таблетку ін’єкцією. Але далеко не кожен з нас здатен зробити собі ін’єкцію, крім того, сама процедура ін’єкції небезпечна.

– Рішення підказала сама природа, ― стверджує доктор біологічних наук з Новосибірського інституту органічної хімії СВ РАН Тетяна Толстикова. ― Справа в тому, що в кожному з нас міститься величезна кількість речовин, які у воді практично нерозчинні, наприклад, гормони, і тим не менше вони постійно подорожують по організму. Для кожного в ньому є спеціальні білки-переносники. У них усередині є порожнина, куди упаковується гормон і потім доставляється в потрібне місце, де і відбувається його «розвантаження». Більш того, переносник вміє знаходити спільну мову з клітинної мембраною, і вона пропускає «вантаж» всередину клітини.

Те ж саме сибірські вчені вирішили зробити з молекулою ліків. Але де взяти такого переносника? Перебираючи різні речовини, вчені зупинилися на давно відомій медикам солодці. Точніше, виділеній з її кореня гліцирризиновій кислоті. Вона має низку цікавих властивостей. Наприклад, чотири її молекули утворюють конструкцію, всередині якої є порожній простір. Саме сюди й можна розмістити ліки. Хіміки називають з’єднання типу «господар – гість» – клатратами. Молекула «гість» заходить в порожнину «господаря», якийсь час там знаходиться, а при руйнуванні комплексу ― звільняється.

Але це в теорії, а як створити такий клатрат? І як посадити ліки всередину капсули? Для вирішення завдання хіміки залучили вчених з Інституту хімії твердого тіла і механохімії СО РАН, які розробили унікальну технологію синтезу клатратів. Але мало доставити ліки до клітки, вони повинні проникнути всередину, подолавши мембранний бар’єр. І тут в кооперацію вступив третій партнер ― Інститут хімічної кінетики і горіння СО РАН (ІХКГ).

– Наші дослідження показали, що взаємодіючи з мембранами клітин, клатрати підвищують їх пористість, ― розповів провідний науковий співробітник ІХКГ СО РАН Микола Поляков.
– Більш того, в момент такого контакту сам клатрат руйнується, препарат звільняється і потрапляє в ціль. Досліди на тваринах показали, що таким методом дозу протизапальних і протиракових засобів можна зменшити в десятки разів.

Речовина, отримана з кореня солодки, може допомогти і в створенні ефективних препаратів для поліпшення зору. Більшість з них містить лютеїн, який захищає сітківку очей від недуг. Але лютеїн з таблеток погано засвоюється в організмі. А ось якщо його заховати в капсулі, то розчинність препарату підвищується в тисячі разів. Ці дослідження сибірські вчені проводили спільно з колегами з Університету штату Юта (США).

Солодка ― одна з найдавніших лікарських рослин. У китайській медицині вона застосовувалася ще в III тисячолітті до нашої ери. У Стародавній Греції її називали скіфською глікеєю (солодким коренем). Не втратила солодка свого значення і сьогодні: тільки Японія імпортує 10 тисяч тонн коренів в рік, цілющу сировину додають в продукти харчування.

Поділитися: