Рятують рослини

Прийшла весна! Рідну землю всю омолодила — заквітчала її рястом, барвінком укрила. Квіти рясту, в тих місцинах, де добре збереглися, дійсно, утворюють такий щільний килим, що нема куди ступити. В Україні з 470 видів рясту — ранньовесняних рослин з родини руткові — зустрічається 6. В народній медицині знайшли своє застосування найбільш поширені: ряст порожнистий, corydalis cava, і ряст ущільнений, corydalis solida.

Ось з’явились з-під пожухлого листя, ніби сором’язливо, але впевнено, маленькі яскраві сонечка мати-й-мачухи, або підбілу. Назва Tussilago farfara яскраво говорить про те, що рослина усуває кашель і лікує верхні дихальні шляхи: tussis означає «кашель», ago — «кидати». Мати-й-мачуха, її квіти, а потім листя необхідні всім — і малим, і старшим людям. Їх використовують як відхаркувальний, пом'якшувальний, протизапальний, імуностимулюючий, легкий потогінний, жовчогінний та спазмолітичний засіб.

Зірочник середній, Stellaria media — невеличка і непоказна, на перший погляд, рослинка родини Гвоздичні. Та вона ніби послана нам Богом в ці важкі часи, бо є майже скрізь і зеленіє навіть під снігом...

Рано навесні, коли потрапляєш у широколистяний або мішаний ліс в західній і правобережній частині України, то ніби заворожений, зупиняєшся...

Може весна трохи забарилась, а зима ще не хоче йти, та скоро настануть сонячні дні. Майбутнє тепло надійно провіщають зелені листочки підсніжника, що вже пробиваються з-під землі. Багаторічна цибулинна рослина — підсніжник звичайний, Galanthus nivalis, є типовим ефемероїдом широколистяних лісів. З’являється навесні найпершим і цвіте з кінця лютого й до початку квітня. В Україні є ще два види підсніжників: підсніжник складчастий і підсніжник Ельвеза. Загалом увесь рід галантусів налічує 20 видів. Маленькі й тендітні, проте сміливі весняні квіти можуть порятувати хвору людину від тяжкої недуги, навіть зберегти життя. Про це знали давні цілителі, а їхні відкриття тепер підтверджують сучасні вчені.

Кожна рослина в природі має захист від різних шкідників: гризунів, комах, грибків, бактерій, мікробів та вірусів. Кожна бореться за своє життя і розмноження, тобто продовження свого роду. Засоби захисту різні. В однієї — колючки, в іншої — отрути, кислоти і гіркота. Рослин, які містять у собі природні антибіотики, фітонциди — це зброя від вірусів, таких багато і всім їм заповідав Творець захищати себе і допомагати людям. Ті рослини, окрім того що захищають людей, то ще і підсилюють їх захисні сили.

Йду по-між осінніх городів, де вже зібраний врожай овочів, коренплодів всієї городини.Але де-не-де пломеніють помаранчевого кольору ліхтарики. Ні! То не квіти!. То овочево-лікарська рослина — перуанська вишня, фізаліс. Чому ж її, ту вишню, яка ще називається «жидівська», ще не зібрали? А тому що не знають куди її застосувати. Лишень кілька стеблин поставити у вазу — нехай звеселяє своєю яскравістю око, нагадує красиве літечко. А решта так і залишилась як непотріб.

Казку про ріпку — золотий коренеплід знають всі, бо кожна дитина виховувалась казками дідусів, бабусь, батьків, а казка — це філософія життя. І тепер ми думаєм — який же мудрий, працелюбний дід. Він не полінувався взяти мотику, розрихлити зверху землю, набрати в рот насіння ріпи і плювати, розсіюючи плід. Потім, коли була засуха, поливав ріпку, щоб вродила, аби вся родина була не голодна і здорова, бо в природі ріпа не росла

Земляна груша. Чи не дивно?! Росте в землі як картопля, а називається грушею. Мабуть тому що вона не ммістить солонін і її можна їсти сирою, до того ж, вона соковита, ледь солодка, смачна та ще і корисна для здоров'я, бо нема на землі жодної рослини, яка б могла порівнятися з нею. Це найдивовижніша рослина, яку українці назвали Соняшником бульбистим, за її дивовижність незбагненну. Зверху квіти, як у соняха, а в землі — бульби, як у картоплі. Дивовижна вона ще тим, що має унікальний біохімічний склад. І людина, яка отримує комплексно біологічно активні речовини, стає невразливою до всіх захворювань і нервових потрясінь. Цьому сприяють пектин, інулін, інсулін, незамінні амінокислоти, ферменти, вітаміни і мінеральні речовини, які містяться в топінамбурі.

Надворі осінь, закінчується ягідний сезон, але в природі ніколи не буває порожнечі. Адже вона не тільки жива, а і живодайна, оскільки дає життя всім живим істотам на землі. Це ми, люди, повинні розуміти і завдячувати Богові і вміти користуватись розумно всім що є в природі та росте в городі. На всіх материках та континентах ростуть різні , або неоднакові рослини, плоди, плоди, ягоди, коренеплоди. Тому харчування відрізняється. І найкраще допомагають людині бути здоровою ті трави і плоди, які ростуть на тій землі, де живе людина. Та і їжа відрізняється, тобто різні, так звані, національні страви.

Важко сказати, коли глід гарніший: навесні, коли цвіте й повітря наповнене запахом троянди, чи восени, коли це дерево чи кущ приворожує зір червоними плодами. Однак в усі пори року він цілющий. Бо для лікування використовують квіти, плоди, листя і навіть корінь. В Україні росте багато видів глоду і всі вони однаково цілющі. Назву лише кілька: глід колючий (рос.- боярышник колючий, Crataegus oxycantha), глід криваво-червоний, глід кривочашечковий, глід кримський, глід п’ятистовпчиковий та інші.

Прочитав у якійсь літературі, що з гіпертонією, як кажуть, добре справляється аронія. Однак, не впевнений, що точно знаю як це робити. (З редакційної пошти)

«Купив на базарі айстри, приніс додому, подарував дружині. А вона так зраділа цим, здавалося б, простим квітам, обличчя засвітилося посмішкою. Подякувала мені, а потім сказала, що айстри не тільки гарні, а і дуже цілющі, лікують, нібито, чимало захворювань. І навіть можуть лікувати хвороби печінки, нирок. Чи це справді так?». Віктор С. (із редакційної пошти).

В Україні, як і в багатьох інших країнах світу, люблять цю невибагливу рослину, яка щедро і гарно квітує. Та не тільки за сонячну красу, а й за неповторний пряний незвичайний запах, притаманний лише цьому роду рослин. А родичів у чорнобривця (рос.- бархатцы, Tagetes L) немало — понад тридцять. І в усіх пахнуть не тільки квіти, а й листя, бо рослина ефіроолійна впродовж усього свого життя — від моменту з’яви на світ і до часу, коли зів’яне листя пізньої осені. Українці гостинно прийняли цю золотаву квітку, тільки-но вона, подолавши чималий шлях з далекого материка, примандрувала на нашу землю.

В останні дні чую від багатьох відвідувачів сайту запитання: чому не розповідаю про баклажани. Насправді це не зовсім так. Цієї теми ми торкалися в минулі роки, та й цього року також. Тож сьогодні я розповім про ті властивості баклажанів, про які ми ще з вами не говорили. Справді, сині баклажани — це, як на мене, неперевершений витвір природи. Нині цими овочами залюбки смакують у багатьох країнах світу. Зокрема і в європейських. Але перед тим, як стати улюбленим овочем європейців, баклажани тривалий час були в опалі. Давні греки, римляни називали їх «яблуками сказу» і вважали, що систематичне споживання баклажанів призводить до порушення психіки. Такі негативні судження, які не мали жодного підґрунтя, надовго затримали розповсюдження баклажанів і вживання їх як їжу в європейських країнах.

Сьогоднішня наша розмова про перець солодкий. Нагадаю, що перець прийшов до нас із Мексики: пряний, гострий і солодкий. Плоди пряного перцю використовують у їжу як приправу, для апетиту, а з солодкого готують самостійні страви, салати, фарширують м’ясом чи рибою. Дуже смачний перець фарширований овочами - морквою, цибулею, ще й з приправами.