Вони такі різні, від солодких до по-справжньому солоних, від нейтральних до екстремально кислих, тож кожен може знайти для себе улюблений або й кілька. Але при виборі варто покладатись не лише на смак, а й на характеристики соку, особливо, якщо метою є покращення здоров’я. Соки, особливо овочеві (несолодкі), можна пити потроху хоч щодня, але хай вони будуть частинкою здорової збалансованої дієти, багатої на клітковину.
Апельсин. Сік містить лимонну, яблучну, аскорбінову (вітамін С) кислоти, сахарозу, глюкозу і фруктозу (цукрів загалом до 8%), 13 фенольних сполук (гідроксикоричні кислоти, флаванони, гідроксибензойні кислоти, гесперидин, нарірутин, ферулову кислоту). Каламутний завдяки пектинам, білкам, гесперидину. Містить майже всі вітаміни групи В, кальцій, залізо, калій, цинк, фосфор, магній, мідь, марганець, але потроху. Ніяких особливих позитивних впливів на здоров’я не має, а через цукри вважається не надто корисним. Заміна пляшкового соку на свіжий зменшує ризик розвитку діабету ІІ типу на 44%, а його заміна на воду — на 25%. Тому, якщо й пити апельсиновий сік, то тільки свіжий, не часто, використовувати потроху як добавку до інших соків.
Буряк. Сік знижує артеріальний тиск. Зменшує ризик розвитку карієсу, покращує стан емалі завдяки вмісту солей азотної кислоти. Щоденне вживання соку (не більше 50 мл, витриманого 2-3 год. в холодильнику) пригнічує діяльність бактерій на зубах та слизовій оболонці рота, олужнює середовище в роті, а антиоксидант беталаїн (барвник) має протизапальний вплив на ясна. Чистий або розведений навпіл водою допоможе в разі гострого запалення слизової оболонки. Від атеросклерозув п’ють по третині склянки за 20 хв. до їди.Для схуднення можнапити 3 рази на день по чверті склянки суміші соку буряка і журавлини (1:1).
Виноград. Сік містить 15-25% цукрів (глюкози і фруктози), кислоти (галову, аскорбінову, хлорогенову, нікотинову), мінерали, амінокислоти, ресвератрол (антиоксидант). Немає досліджень, які б показували його лікувальну чи оздоровчу дію. Але сік вважається зміцнювальним у випадку астенії, захворювань серцево-судинної системи, печінки, нирок, легень. Через дуже високий міст цукрів не підходить для хворих на діабет і для регулярного вживання.
Вишня. Сік містить багато вітаміну С, цукрів (до 15%) і кислот; середні дози заліза, марганцю, магнію, калію, вітамінів групи В; фенольні сполуки і багатий склад флавоноїдів, які є антиоксидантними. Корисний для подолання анемії, закрепів, бронхіту; як заспокійливий засіб; при епілепсії та психічних розладах, судомах, артритах, гарячці, бронхіальній астмі; в разі астенії як тонізуючий і зміцнювальний засіб. Він є м'яким стимулятором біологічних процесів, тому його рекомендують після 40 років пити частіше. Під час епідемій грипу та ГРВІ при перших ознаках хвороби треба пити свіжий сік вишні, розведений водою: захворювання пройде швидко і в легкій формі.
Вишневий сік корисно пити відбезсоння, бо він підвищує в організмі рівень мелатоніну: стачить по 30 мл 2 рази на день. Обережно треба вживати хворим на неспецифічний виразковий коліт, з хворою підшлунковою, при високій кислотності шлункового соку, виразці травного тракту, цукровому діабеті.
Гранат. Сік (по 50 мл 3 рази на день) допомагає від анемії, вторинної анемії після крововтрати. Є протизапальним і протираковим засобом: діє профілактично, може допомогти у лікуванні раку, особливо раку простати, молочної залози, раку товстої кишки, легень, шкіри, але для лікування більш ефективні поєднання соку з екстрактами з кісточок та шкірки граната. Ферментовані сік та витяжка неїстівної частини плоду граната пригнічують розмноження ракових клітин при лейкемії та сприяють їхньому поверненню до правильної диференціації: роблять з ракових клітин знову нормальні.
Корисний хворим на діабет II типу: лише 50 мл соку гранату раз на день впродовж 3 місяців знижує показники С-пептидів у крові на чверть, тобто поліпшує чутливість до інсуліну; значно знижує окислювальний стрес (зменшує рівень пероксидів та продуктів розпаду окислених жирів в крові), чим уповільнює розвиток атеросклерозу. При цьому сік не підвищує рівень глюкози, глікованого гемоглобіну чи інсуліну.
