До зелених свят

До сліз мені шкода наших дітей, які не знають таких свят, які ми знали в дитинстві.

До Зелених свят готувались з ранньої весни, оскільки знали, що це свято Землі, Природи і всього живого на землі. Сіяли и садили, щоб не тільки було зелене в себе, а щоб уся земля зазеленіла, щоб усе взійшло і вродило. Не дай Боже, не висадити до Трійці ту розсаду, яку виростили – це було великим гріхом. Бо все мало далі рости, квітувати. До свята на городі мав бути порядок, все прополене, вичищено.

А в хаті все вимите, вичищене, побілено, а долівка змащена жовтим глеєм. Бо біла глина – то людське біополе, а жовта – то провідник природного заряду від землі до людини.

Дівчата та жінки помили коси у відварі любистку. Розклали на підвіконні аїр (лепеху), м’яту, любисток, полин, на долівку- лепеху, а біля порога поставили клечання, заклечали ворота, вхідні двері. Це була клечана субота.

Увечері клечаної суботи молодь збиралася на перехресті. Хлопці йшли до лісу, брали сосну, приносили на перехрестя, робили з неї хрест ( сам хрест був в обрамлені у ромбі, що символізувало планету Оріон, де живуть душі померлих).

А діти тим часом збирали квіти, заходили до кожної садиби, брали квіти з кожного двору ( ніхто з господарів не заперечував, бо знав для якої мети послужать ці квіти), і несли до хреста.

Дівчата плели з квітів довгий вінок, в нього вплітали пахучі трави: і той же любисток, і м’яту, і шавлію, а потім цим вінком щільно обгортали стовбур сосни-хреста і ромб.

А хлопці, тим часом, вже викопали яму, досить глибоку, щоб поставити Хрест, і щоб він стояв стійко. Поставити Хрест потрібно було до сходу сонця. Перші проміння мали освітити прикрашений квітами і зелом Хрест.

У цей час міг з неба піти спокійний дощ, і сонячне проміння перекидало через Хрест дивовижну веселку. Це означало, що душі померлих спустилися до нас, щоб благословити на добрі справи. Настала неділя – свято Трійці.

По обидві сторони Хреста хлопці змайстрували лавки, і сюди вже збиралися люди з села. Молодиці несли смачні пироги, пиріжки, смачні страви, домашню наливку.

Усі веселилися, дякували Богу за зелене свято, за зелену землю, за святу надію «багатіти хлібом», за свято серця – Трійцю.

Традиції святкування Трійці (Зелених свят), передавалися з покоління в покоління. І ці традиції були настільки живучі, що навіть під час німецької окупації (у Другу Світову війну), в зруйнованому, спаленому фашистами селі, де залишалось шість хат, на перехресті у Трійцю стояв Хрест.

Я з Трійці виросла, із Трійці –

Там, де клечалась наша хата.

І скупана у материнці,

Просила я у Бога Трійці –

Трийзілля на Зелені свята.

То наша доля триєдина –

Отця, і Сина, й Бога-Духа,

А з ними матір-Україна,

Де я – калина і Людина,

І світ, що пісню нашу слухав.

Я Трійцю змалечку любила,

Її триколірну фіалку.

Тоді вона взяла на крила,

Щоб душу людям я відкрила,

І всіх людей любила палко.

Зі святом Природи, зі святом Землі, зі святом Трійці, вітаємо вас, я, ваша Наталя Земна і колектив "Зеленої планети Земної"!