Стебла дугою, «слухняні» листки в два ряди, повернені в один бік, пониклі квіти-дзвоники вздовж стебла, які наприкінці літа перетворюються у темно-сині плоди. Так, дуже естетично, виглядає купина запашна (Polygonatum odoratum). Квітне одночасно з конвалією — і дещо на неї схожа, тому має народну назву глуха конвалія. А її темні ягоди називають воронячими, сорочими очима. Належить до родини Холодкові (Аспарагусові).
Знайти її можна в лісі, на узліссях на вологих, але не заболочених, багатих ґрунтах в півтіні — не одну рослину, а колонію, бо купина швидко множиться кореневищами. Вони (сухі і свіжі) і є основною лікувальною сировиною.
У традиційній китайській і загалом східній медицині це майже універсальна трава. Вважається, що вона тонізує весь організм, зміцнює, посилює надниркові залози, оздоровлює і зволожує легені, бронхи, горло в разі спраги, сухості, сухого кашлю, подразнення горла. У тібетській медицині вважається, що купина подовжує життя.
Настоянка купини має зміцнювальний вплив на серце пацієнтів із серцевою недостатністю; знижує рівні холестерину та цукру, покращує кровообіг.
Відвар і спиртову настоянку кореневищ вживають як жарознижувальний і протизапальний засіб у разі застуди; для лікування туберкульозу, а також від водянки, геморою, жовтухи, статевого безсилля, гострих і хронічних захворювань жіночої статевої системи, як глистогінний засіб. Купина дуже добре спиняє кровотечу і очищає кров.
Відвари кореневища застосовують для шлунково-кишкового балансу: як м’який пом’якшувальний засіб для заспокоєння подразнених слизових оболонок, лікування виразкової хвороби, в разі хронічної дизентерії, гастриту, захворювання селезінки.
Зовні відвар кореневища використовують у вигляді примочок і компресів для знеболення у випадках травм (розтягнення зв'язок або сухожиль), люмбаго, радикуліту, ревматизму, подагри, геморою, для розсмоктування синців. Зі свіжого листя також роблять припарки на суглоби чи шкіру.
Відваром листя вмивають обличчя для відбілювання і тонізування шкіри, а соком видаляють руді плями, веснянки. Однак, якщо активніше натерти соком шкіру, може виникнути виразка, опік.
Відвар кореневища
1 ч. л. подрібненого кореневища на склянку окропу: тримати на водяній бані 30 хв., дати настоятися 2 год., процідити. Пити по 1 склянці 1-3 рази на день; робити компреси.
Купину ще називають грижною травою: грижу, особливо пупкову у дітей, вправляють і накладають навхрест листя, притискують п’ятаком або пластинкою, фіксують пластирем. На час купання знімають пов’язку. Робити так треба до закриття грижі.
Швидше загоюється грижа, коли «стає на місце» печінка і шлунок. Бо ці органи (збільшені, опущені) натискають на кишківник, а він далі тисне на очеревину. Тому для загоєння грижі в «Зеленій планеті Земної» дають ГЕПАХОЛ, щоб нормалізувати роботу печінки та ГАСТРОТОН для підняття шлунка.
У складі купини є стероїдні глікозиди, сапоніни, таніни, гомоізофлаванони, ізофлавони, флавоноїди, алкалоїди, лігнін, полісахариди, лектини. Полісахариди, сапоніни та флавоноїди мають антиоксидантні, протизапальні та імуномодулюючі властивості; протипухлинні та протиракові ефекти (лектини); уповільнюють старіння, знімають втому.
Але деякі речовини є отруйними, і найбільше їх в плодах. Симптоми отруєння: нудота, блювання, постійна діарея, спазми, головний біль. Інші 4 види купини, які зростають у нас, схожі за дією на купину запашну.
На відміну від плодів, відвари кореневища не показують серйозної токсичності. Сирі кореневища можуть подразнювати горло, тому їх обробляють парою та сушать.
В Кореї та Китаї кореневища заготовляють як їжу — складову супів, чаю, рагу, просто варять 20 хв. і їдять, молоді пагони варять 10 хв. і теж їдять. Там купину вирощують на великих площах. Пастухи у Монголії часто їдять корінь як свіжий «фрукт» — вони вірять, що це зміцнює здоров'я і подовжує життя.
Всім, хто має можливість, я раджу посадити цю гарну і корисну, багаторічну, морозостійку рослину, яка не потребує догляду, у себе в саду і користуватись її дарами.
