Такою здавна вважали омелу білу японські айни, швейцарські селяни, лікарі Англії і Голландії XVIII ст. З часів Гіппократа у медицині її застосовували як кровоспинний і в’яжучий засіб. Але пам’ятайте: тривале вживання омели може спричинити отруєння.
У сучасній медицині молоді пагони омели застосовують як спазмолітичний засіб (знімає спазми м’язів) на ранніх стадіях гіпертонії, а також як кровоспинний і протисудомний засіб. Настій омели знижує тиск в разі легеневих і носових кровотеч, помічний від атонії кишківника. У хворих на гіпертонію І і ІІ ступеню настій нормалізує артеріальний тиск, покращує самопочуття, знімає головний біль, поліпшує сон, заспокоює, підвищує працездатність.
Настій омели від гіпертонії
15 г подрібнених пагонів залити склянкою води, нагрівати на водяній бані 15 хв., потім настоювати 45 хв., процідити і приймати по 1 ст. л. двічі-тричі на день.
Цей настій радять також за тривалих маткових кровотеч, особливо у жінок з артеріальною гіпертензією у клімактеричний період.
Омела запобігає склерозу і знижує кров’яний тиск завдяки значному вмісту холіну й ацетилхоліну. Імуностимулюючу й цитостатичну дію пов’язують з віскотоксинами й лектинами з її листя.
У народній медицині омелу застосовують від епілепсії, судом та кровотеч. Її настій рекомендують як зміцнювальний засіб для підвищення тонусу, людям похилого віку та у разі запаморочень: 1 ч.л. подрібнених пагонів залити склянкою холодної перевареної води і настоювати ніч, вживати по третині склянки тричі на день.
Настоянка омели помічна в разі гострого радикуліту: свіже листя залити 70% спиртом 1:5, настоювати тиждень, процідити, приймати по 10 крапель тричі на день.
Порошком суміші омели і коренів валеріани (1:2) виганяють круглих глистів: по 1 ч. л. три дні поспіль, запивати водою і їсти багато свіжої моркви. Зовні настій і порошок омели пом’якшують і знеболюють абсцеси.
