Ця рожево-лілова осіння квітка латиною називається Colchicum autumnale: Colchicum походить від назви регіону на узбережжі Чорного моря, Колхіди, autumnale походить від латинського autumnus «осінь».
Пізньоцвіт росте з бульбоцибулин, квітне з кінця літа до осені. Взимку початкова бульба гине і на її верхівці утворюються нові, діаметром від 2,5 до 5 см і завдовжки до 7 см, що на початку літа дають пагони з листям і незрілим плодом. Влітку від рослини не залишається і сліду, аж до осені, коли місцина вкривається красивими квітами без листя і стебла.
Навесні його листя можна сплутати з черемшою — і отруїтися. Листя помітно товсті та жорсткі, мають вузлувату верхівку. А черемша має тонке і пласке листя. Квіти пізньоцвіту можна відрізнити від квітів осіннього крокусу за відсутністю листя.
Заготовляють цибулини, насіння, квіти. Цибулини треба копати, коли пізньоцвіт цвіте: обережно, щоб не пошкодити, обчистити, підсушити, розкладаючи тонким шаром в тіні. Під час заготовок потрібно дотримуватися обережності, адже вся рослина містить дуже небезпечний алкалоїд колхіцин і ще близько 20 інших алкалоїдів. Найбільше колхіцину в насінні (0,5%), бульбі (0,2%) та листі (0,03%). Концентрація збільшується з дозріванням насіння.
Ще з XVIIст. пізньоцвіт використовували для лікування подагри, ревматизму та хронічного артриту, оскільки він пригнічує відкладення сечової кислоти у суглобах та посилює її виведення, має протизапальну дію. Для цього робили настоянку цибулин на вині або спирті, мазі і компреси зі свіжого соку на суглоби. Але і зовнішнє застосування може викликати тяжке отруєння. З XVIII ст. пізньоцвітом почали лікувати ще й водянку та астму.
Колхіцин із насіння пізньоцвіту і сьогодні відіграє роль у лікуванні подагри. Ним лікують і сімейну середземноморську лихоманку — спадкове захворювання, яке в нас не зустрічається. Його використовують для зниження ризику серцево-судинних захворювань (інфаркти, інсульти) упацієнтівз ішемічноюхворобоюсерцячизвисокимисерцево-судиннимиризиками.
Колхіцин має протизапальну дію і блокує мітоз (поділ клітин). Тому його застосовують у лікуванні раку шкіри 1-2 стадії. Але вже коли рак 3-4 стадії, то пізньоцвіт не допоможе. Порошок з пізньоцвіту, мазь або свіжий сік для зовнішнього лікування виразкових пухлин шкіри (таких як базальноклітинна карцинома) використовувався і в Середньовіччі.
Мазь проти пухлин
3 ст. л. сировини (змелена суміш насіння, бульби і квіти рослини в рівних частинах) варити у 0,5 л води, допоки вода випарується. Коли утвориться тягуча маса, до неї додати свинячий або інший тваринний жир (1:1).
Накладати тонким шаром на утворення і шкіру навколо(не більше, ніж на 1см навкруги), зверху покласти марлю і закріпити пластирем.Лікування 15 днів,потім зробити перерву.Після закінчення лікування на рану накласти стерильну пов'язку, а шкіру навкруги очистити.
Неоперабельний рак стравоходу і високорозташований рак шлунка також лікується препаратами з колхіцином.Демекольцин, інший алкалоїд пізньоцвіту, який в 40 разів менш токсичний, ніж колхіцин, також використовується в терапії раку. З іншого боку, колхіцин є мутагенним і може призвести до утворення пухлин.
З пізньоцвіту роблять настоянку: на 1 частину насіння10 частин горілки, настояти 14 днів, щодня збовтуючи, процідити. Вживати по 15 крапель З рази на день або по 10 краплин 4 рази на день. Курс 3 тижні, потім перерва 2 тижні.Інша схема: пити 3-4 дні, потім перерва 2 дні, далі продовжити за тією ж схемою.Її п’ють при неоперабельному раку шлунка, раку стравоходу. Настоянка також знімає тяжкий біль у випадку поліартриту, подагри. Токсична доза відрізняєтьсявідтерапевтичної в 2–3 рази, тому треба бути дуже обережним з такими ліками, найкраще — не робити їх, не маючи досвіду.
У «Зеленій планеті Земної» є три фітокомпозиції із цією протипухлинною рослиною у складі: ТУМОРАН, БЛАСТИН (гальмують розвиток і поділ нетипових клітин), і БОЛІК (має знеболювальну, протиспазматичну дії). Фітокомпозиція БОЛІК є універсальним засобом від болю і застосовується також в разі пухлин.
