Пані Наталія Хливнюк непокоїться, що в одному із відео Наталя Земна застерігає від перстачу білого хворих з пониженою функцією щитовидної залози. То чому ж цей перстач входить до складу фітокомпозиції НОРМОСТРУМ?
Пані Наталіє, все залежить від того, яку дозу рослини ми даємо. От, ревінь, наприклад, працює і послаблююче, і закріплююче: мала доза послаблює, а велика — навпаки. І це справедливо для дуже багатьох лікарських рослин.
Перстач білий — одна з них. Він лікує гіперплазію щитовидної залози (збільшену залозу), її гіперфункцію, і лікує гіпоплазію (гіпофункцію) залежно від того, яку взяти дозу. У нашій фітокомпозиції це враховано. І тому НОРМОСТРУМ має іншу дію, ніж СТРУМІН.
НОРМОСТРУМ дає гарний ефект у випадку зменшеної щитовидки, гіпофункції, відновлює клітини щитовидної залози, допомагає їй працювати. Крім перстачу білого, до складу НОРМОСТРУМУ входить багато інших рослин, які гармонійно впливають за залозу. І навіть коли є вузли, спайки в залозі, також допомагає НОРМОСТРУМ. Інколи для лікування вузлів підсилюємо його дію фітокомпозицією АНТИНОДУМ.
Якщо ж приймати перстач у більших дозах, то він лікує гіперфункцію і гіперплазію, тобто зменшує вироблення гормонів щитовидної залози та її об’єм. Рецепти водного настою перстачу та настоянки ви можете переглянути у числі 4 газети 2024 рік. Ці ліки не токсичні і їх можна приймати тривалий час.
Якщо вам потрібен перстач для тривалого лікування, є сенс вирощувати його у себе. В природі він зустрічається вкрай рідко: на Поліссі, в Лісостепу, передгір’ях Карпат. Рослина багаторічна і зростає дуже повільно. Проте її кореневище має бруньки, і з маленького його шматочка можна виростити цілу рослину. Кореневища для лікування краще брати з 3-4 року життя рослини, тоді вони накопичують більше поліфенолів, флавоноїдів, танінів.
Це дуже цікава і давня лікарська рослина, хоча досі не визнана лікарською в офіційних джерелах. Її традиційне використання не поширювалось на хвороби щитовидної залози. Перше повідомлення про використання саме білого перстачу (а не інших видів перстачів) датується 1543 р., наступне 1588 р. У цих книжках описано, що підземні частини перстачу використовують зовнішньо для лікування запалення рота, горла та від зубного болю. Внутрішнє застосування кореневища включало лікування дизентерії, виразок, жовтяниці, а надземної частини — лихоманки, жовтяниці, проносу, свищів.
Починаючи з XVIII століття, у Східній Європі, зокрема на білоруському Поліссі, була поширена практика використання відварів як замінника чаю. Також є дані, що у всій Східній Європі перстач традиційно використовувався для лікування захворювань печінки, серцево-судинної системи та шлунково-кишкового тракту, як ранозагоювальний засіб завдяки антибактеріальній дії. Також ліки з надземної частини стимулюють нервову систему, а підземні частини збільшують діурез, жовчовиділення та покращують роботу кишечника. У народній медицині настій з коренів готують і в разі болісних менструацій як спазмолітичний і болезаспокійливий засіб. Відвар коренів з кореневищами застосовують від подагри, ревматизму, жовтяниці, дизентерії. У народній медицині Білорусі рекомендують пити відвар надземної частини перстачу білої в разі опущення матки.
А 1975 року з’явилась перша стаття про дію перстачу на щитовидну залозу: Григорія Смиката В. Кривенка «Перстач білий — ефективний засіб для лікування захворювань щитовидної залози». Після неї було проведено ще кілька досліджень, і всі вони оказали, що перстач корисний для лікування гіпотиреозу, гіпертиреозу, аутоімунного тиреоїдиту, дифузного зобу, вузлового зобу. Саме тому перстач входить до обох фітокомпозицій «Зеленої планети Земної» для лікування порушень в роботі щитовидної залози.
