Myrrhis odorata — це багаторічна трав’яниста рослина з родини Apiaceae, Окружкові, до якої належать також петрушка, аніс і фенхель. Всі ці рослини мають сильний аромат, і це їхня визначальна риса. Якщо перекласти латинську назву цієї рослини, то вона означатиме: з грецької мyrrhis — ароматична олія з Азії з характерним запахом, з латини odorata — запашна. Подібне значення мають і її українські назви — мірис запашний, або ладанниця запашна.
Якщо збирати листя мірису, навіть просто доторкнутися до рослини чи понюхати зблизька, добре відчувається як вона випромінює солодкий анісовий аромат. Не лише запах, а й вигляд цієї трави робить її помітною в садах і на узліссях. Виростає до 1–2 м у висоту. Має гіллясте, пряме, злегка волосисте стебло, на якому ростуть великі пір’їсті, яскраво-зелені листки до 50 см завдовжки, що нагадують папороть. Вони м’які, сильно розсічені.
Мірис цвіте білими суцвіттями-парасольками навесні та на початку літа — квіти дрібні, але численні. Плоди містять довгасті темно-коричневі насінини, також з яскравим ароматом. Росте на значній території Європи, зокрема, і у нас. Любить береги водойм, узбіччя шляхів, пустища чи луки.
Хімічний склад ладанниці унікальний і в той же час класичний для рослин родини Окружкові, тому її можна застосовувати за традиційними рекомендаціями для багатьох окружкових лікарських рослин.
Деякі її складники можна відчути носом. Це ефірні олії: анетол (до 80% у листковій олії); метилевгенол, лімонен та інші терпенові сполуки. Анетол дає солодку, анісову ноту — тому в багатьох мовах рослину називають солодкий мірис. За цим ароматом можна легко відрізнити мірис від отруйного болиголова, а також від інших пряних окружкових рослин. Анетол має протигрибкові, протимікробні та антиоксидантні властивості, а також надає солодкий смак.
Флавоноїди (кверцетин, кемпферол) — антиоксиданти. Монотерпени (фенхон, α-пінен) мають здатність зменшувати утворення газів в кишечнику, знімати спазми. Кумариниможуть впливати на циркуляцію крові й мають протизапальний потенціал. Листя, насіння та коріння містять кальцій, залізо та калій, є гарним джерелом провітаміну А та вітаміну С, які мають антиоксидантні властивості.
Мірис не часто використовують як лікарську чи кулінарну рослину. Хоча у нього їстівні листя, коріння і насіння. Насіння можна використовувати як ароматичну спецію — так само, як насіння фенхелю чи кропу. Цю рослину раніше вирощували в монастирських садах, і, цілком ймовірно, застосовували для лікування. У Середньовіччі її розкидали на підлозі будинків, громадських будівель, костелів, церков разом з іншими запашними рослинами, щоб їхній приємний запах перебивав неприємні.
У Шотландії мірис традиційно висаджували біля кухонних дверей у котеджних садах, де його можна було легко взяти та додати до їжі. Пам’ятаю, що так само він ріс у моєму селі біля батьківського порогу. Природна солодкість дозволяла його використовувати для підсолодження, особливо страв з кислих фруктів та ягід: смородини, аґрусу, порічки, ревеню. Молоде листя є гарним доповненням до літніх салатів, соусів та фруктових десертів. Листя також використовується як частина приправ в рибних стравах, супах та рагу. Коріння молодих рослин може бути цікавою заміною пастернаку. Мірис є одним з основних інгредієнтів Шартрезу, французького трав'яного лікеру.
У традиційному лікуванні мірис найчастіше застосовували для поліпшення травлення, а саме для зменшення здуття живота та стимуляції апетиту, заспокоєння шлунка, зняття спазмів. У клінічному дослідженні показано, що вживання ладанниці впродовж 14 днів на 40% вменшило здуття і дискомфорт після їди. Мірисє м'яким сечогінним засобом і часто використовується в традиційній медицині для детоксикації, очищення організму.
Народна медицина також використовує ладанницю для лікування астми, полегшення симптомів застуди та кашлю. Завдяки терпенам ефірної олії вона сприяє розрідженню слизу, відходженню мокротиння у випадку легких бронхітів, м’яко знімає спазм дихальних шляхів.
Ладанницяможе бути корисною для лікування діабету, адже знижує рівень глюкози в крові. Вважається, що гіпоглікемічний ефект трави зумовлений кумаринами, які можуть допомогти регулювати рівень цукру в крові та покращити чутливість до інсуліну. Тому хворим на діабет особливо раджу мати цю траву під рукою — наприклад, було б чудово посадити біля будинку в місті, селі чи на дачі.
Ладанниця використовується в традиційній медицині і як засіб від незначних ран, порізів та синців, деяких шкірних захворювань. Її протимікробні, протизапальні та знеболювальні властивості допомагають запобігти інфікуванню рани, зменшити набряк і біль, а загалом сприяти швидшому загоєнню. Те, що ефірна олія пригнічує ріст бактерій, навіть золотистого стафілококу, а також грибків, було показано і в наукових експериментах.У лабораторних тестах була підтверджена і антиоксидантна дія трави.
Настій мірису для травлення і від кашлю
1 ч. л. сухого подрібненого листя залити 200 мл окропу, настоювати 10–15 хв., процідити.Пити по половині чи повній склянці до їди.
Відвар насіння мірису (сильніший засіб)
1 ст. л. насіння залити 300 мл води, проварити на слабкому вогні 10–15 хв., охолодити, процідити.Пити по половині склянки 1-2 рази на день.
Мірис добре поєднується з іншими травами, що підтримують травлення чи дихання, наприклад, з фенхелем, анісом, м’ятою, відхаркувальними травами. Він традиційно вважається доволі безпечним в разі помірного вживання, але,якщо прийматизавеликі дози, можливі нудота, головний біль, печія, запаморочення.
А на завершення дам вам шпаргалку зі збору рослини, бо у мірису використовують майже всі частини, але в різний час і з різною метою.
Листя збираємо: рання весна — початок цвітіння (березень–травень, залежно від регіону), найкраще збирати листя до формування квітконосів. Застосування: проти здуття, як спазмолітик для травної системи, легке відхаркувальне, антиоксидант, для загоєння ран. На кухні: у салатах, зелений соусах, песто, для ароматизації компотів, фруктових страв, для підсолодження.
Листя найкраще вживати свіжим. Якщо сушити, то у тіні, температура сушіння до 40°C, бо аромат швидко втрачається. Можна трохи підсушити, подрібнити і заморозити, тоді і взимку буде як свіже.
Молоді пагони та черешки збираємо: дуже рання весна, коли рослина ще до 20–30 см. Застосування: тонізуюче, підтримка травлення після зими. На кухні: сирі (як зелень), легко припущені (як спаржа), у весняних супах. Чим старіша рослина — тим жорсткіші черешки.
Квіти збираємо: початок цвітіння (травень–червень) у суху погоду, після сходу роси. Як ліки мають дуже м’яку дію: легкий заспокійливий ефект, підтримку травлення. На кухні: прикраса для страв, настоювати в сиропах, ароматні трав’яні чаї.
Насіння (плоди) — найцінніша частина! Їх збираємо: кінець літа (липень–серпень), коли плоди вже темні, але ще не обсипаються. Лікувальні властивості: мають найсильнішу дію проти метеоризму, полегшують спазми, кашель з мокротинням, мають легкий антимікробний ефект. На кухні: як пряність (цілі або мелені), у випічці, у настоянках, лікерах, як чай після важкої їжі. Як заготовляти: зрізати суцвіття, досушити в паперовому пакеті, вилущити насіння, зберігати в закритому посуді, у темряві.
Корінь використовують дуже рідко; його копають пізньої осені або дуже ранньої весни. Як ліки вони мають слабкий сечогінний, тонізуючий засіб. На кухні можна застосовувати як петрушку, хоче він менш ароматний, ніж надземні частини.
Сподіваємось, що ця стаття не лише розширить ваші знання про рослинний світ, а й надихне додати мірис запашний до колекції пряних трав та інших лікарських рослин.
