Сьогодні, 13 березня, святкуємо Вербну неділю. І яка ж ця неділя гарна! Яка вербна! Здається, що вся весна вербою пахне. А кущі верболозу вбираються білими котиками, немов то весна своєю перловою усмішкою звеселяє нас, хоче сказати, що природа оживає, відроджується.
Як багато пісень складено в Україні про це дерево чудове!
Ой, верба-верба, де ж ти зросла,
Що й твоє листячко та й вода знесла!
***
Ой, вербиченько,
Біле личенько —
Ти шовкова сон-трава!
Якраз коли вже розвивається верба, тоді вже ідуть трави: трави шовкові, трави цілющі, трави росяні.
Бджілки поспішають до живодайної і цілющої верби. Перший взяток меду — із гарних-прегарних запашних вербових сережок.
Про те, що ці сережки вербові дуже помічні,люди знають з давніх часів: рятували нимисерце від тяжкої тахікардії. Тахікардія — це прискорене серцебиття, буває навіть до 120 ударів, а потрібно жінкам до 80, а чоловікам — до 70. Та вербі під силу внормувати ритм серця, покращити його стан, окрім того, вона допомагає усунути причину підсиленого серцебиття: вилікувати склерозовані судини, а також хвору щитовидну залозу.
Люблять українці вербу. І вербі подобаються чесні, працьовиті, мудрі, щирі люди-українці. Віками росте це дерево біля наших осель, а ми поширюємо, садимо його уздовж річок та ставків, на узбіччях та в парках. І свято у верби чудове! Яке ще дерево має таке?
Посвятивши галузочку вербову у церкві, обійдіть своє обійстя, всю свою господу, а потім посадіть там, де нічого не росте. І виросте з цієї тоненької галузочки посвяченої дерево дивовижне, красиве.
Воно завжди прийде вам на допомогу. Як би ми могли лікувати таку величезну кількість захворювань, якби не було на нашій землі верби? Чи в перехідний період — навесні, восени, чи в зимові холоди, чи влітку трапилась якась пошесть, куди ж ми біжимо? До верби тієї, що посадили, до тієї що виросла, до тієї, що вже листячко є, або й навіть до такої, де ще немає листячка.
Біжимо, щоб нарізати дубчиків вербових, заварити чай і напитися того чаю досхочу, якщо застудились, якщо є температура. Можна чай підсолодити медом, закутатись ковдрою або кожухом, лягти, пропотіти добре. Верба посприяє, вижене всю застуду, вижене віруси, які потрапили в організм. Омиє, очистить наше тіло.
Коли починаємо потіти, згадуємо, що верба — це щонайперший самий надійний аспірин. А потім відчуваємо, що зникає біль. Від застуди десь болить горлечко в дитини або в дорослого, болить голова або шлунок — випийте чаю вербового. Він такий красивий, такий смачний і запашний — пахне весною, пахне вербою. І такий апетитний, що так і хочеться його напитися досхочу.
Від того чаю не буде болю ніде, бо верба діє і як знеболювальний засіб. А чому верба знеболює? Тому що усуває запальний процес, і запалення немає. Верба його знищила, усунула, і немає болю!
Найбільш цілюща частина верби — кора. Навесні її на весь рік заготовляємо. Ось тільки пішов сокорух, приходимо до верби, зрізаємо найтонші гілочки, а ті, що завтовшки як олівець, зрізаємо і знімаємо з них кору. Висушуємо ці пагінці та кору, і аж до нового року, до нового вербового весняного свята в домашній аптечці є ліки.
Якщо болить голова у скронях, бо судини запалені й дуже сильно відчувають холод, кажуть — мігрень. Трошки стало прохолодніше, десь повіяло, посиділи на протязі, і вже болить так, що очима світу білого не бачимо. Що робити, коли голова так відчуває перепади температури? Ідемо по наші вербові ліки. Робимо компрес із міцного відвару кори чи вербових листочків (1 ст. л. на пів склянки окропу): слід змочити тканину в теплому відварі і накладати на скроні, на лоба.
А щоб швидше зняти запальний процес і витягнути той біль, можна пити вербові ліки всередину: залити 1 ст. л. подрібненої кори або гілочок склянкою окропу, потримати на маленькому вогні 5 хв., дати настоятися і пити по 1-2 ст. л. 4 рази на день. Якщо дуже болить, пити по 1 ст. л. вербового відвару кожну годину. Судини зцілюються, біль припиняється — і день ясний, і життя чудове!
