Не плутайте хвощ польовий і болотяний

Хвощ польовий (Equisetum arvense) належить до єдиного нині роду родини хвощів, представники якої 250 мільйонів років тому були визначальними рослинами тодішньої флори: найбільші з них виростали до 30 метрів заввишки. 

Наш сучасник зростом може бути лише 40-90 см. Його легко впізнати за членистими пагонами, які нагадують сосонки — саме так його часто називають. Він має два типи стебел: весняні — рожево-світло-бурі, без хлорофілу, зі спороносним колоском на верхівці; літні — безплідні, зелені, галузисті, саме їх використовують для лікування.

Важливо вміти відрізняти польовий хвощ від інших хвощів, особливо хвоща болотяного (Equisetum palustre), який отруйний для людей і тварин. Сухі, піщані, польові ділянки, луки — типові місця для хвоща польового. Якщо рослина росте на болотистому місці, заплаві, мокрому березі — це, найшвидше, хвощ болотяний. У нього навесні одразу з’являються спороносні і вегетативні пагони — всі зелені, лише на спороносних є «суцвіття» зі спорами, яке згодом відпадає.

Стебло у польового хвоща ламке; у болотного — тверде, еластичне. Яскравою ознакою є і розмір пустоти у середині стебла. У польового ця пустота займає чверть чи третину діаметра стебла, а у болотяного від однієї восьмої до четвертини діаметра. Стебло у болотяного виразно ребристе. Болотяний, на відміну від польового, має гіркуватий смак через токсичні алкалоїди. 

Болотяний хвощ здавна, завдяки його шорсткості, використовують для чищення посуду, а японські столяри порошком з хвоща відшліфовують дерев’яні вироби. 

Хвощ польовий заготовляють з травня по серпень, лише в суху погоду. Для ліків беруть літні зелені пагони; зрізають їх на висоті 5-10 см від землі; сушать в затінку або в сушарці за 40-50°С. Придатність 4 роки.

Цінність хвоща полягає перш за все в його унікальній властивості — високому вмісті кремнію (до 10%). Кремній впливає на обмін кальцію, магнію та фосфору, чим допомагає формувати міцні кістки й запобігає остеопорозу. Тому його здавна використовували як внутрішньо, так і зовнішньо, щоб пришвидшити загоєння переломів кісток. Кремній бере участь і у синтезі сполучної тканини. При розжовуванні хвоща кремній злегка хрумтить між зубами. Самій рослині він надає жорсткості. 

Також у складі є: флавоноїди (кверцетин, кемпферол, еквізетрин, лютеолін) і поліфеноли — антиоксиданти, які модулюють запалення; органічні кислоти, дубильні, смолисті й гіркі речовини; вітамін С, каротиноїди, крохмаль в кореневих бульбах, хлорид алюмінію та хлорид калію, молібден, селен; нікотин, палюстрин — потенційно токсичні речовини, які впливають на нервову систему, але їх в рослині обмаль. Є в хвощі і фермент тіаміназа, який руйнує вітамін B1, тому за тривалого вживання у великій кількості можливий дефіцит В1.

У народі хвощ цінується як сечогінний засіб в разі набряків, хвороби сечового міхура, затримки води перед менструацією. З антимікробними травами вживається для лікування інфекції сечовивідних шляхів; як зміцнювальний засіб для кісток, нігтів і волосся, сухожиль, зв'язок, всієї сполучної тканини; як засіб, що сприяє кровообігу та обміну речовин — покращує стан капілярів, зміцнює стінки артерій і вен, підтримує їхню еластичність, запобігає відкладанню холестеролу.

Фармацевтична історія хвоща досить давня. Діоскорид знав його як сечогінний засіб, кровоспинний засіб від маткових кровотеч, такий, що заспокоює кашель і гоїть рани. Писали про нього Пліній, Парацельс, відомі лікарі Середньовіччя: хвалили хвощ за кровоспинну, сечогінну дію, як полоскання горла та рота, припарки від гангрени.

Але по-справжньому відомою зробив цю рослину Себастьян Кнайпп, німецький священник і лікар. Він рекомендував її зовнішньо від виразок, застарілих ран, піску та каменів, затримки сечі, діареї, кровотеч та блювоти з кров’ю. Пізніше кремнієву кислоту, яку хвощ містить, пов’язували із загоєнням шкірних ран та вогнищ туберкульозу, особливо в легенях і нирках, а також казали, що рослина протидіє атеросклерозу. У випадку туберкульозу хвощ корисний і тим, що стимулює захисні сили організму та зменшує легеневі кровотечі.

Хвощ допомагає і в разі рясних менструацій, як носовий тампон — від носових кровотеч. У випадку сильної носової кровотечі найкраще відвар хвоща втягувати в ніс. Компрес на свіжі рани також зупиняє кровотечу. Свіжий сік, витиснутий з хвоща, має кровоспинні властивості в разі ниркових кровотеч, поліпу сечового міхура, гострого циститу.

Чай з хвоща добре підходить для тривалого лікування ревматизму, для компресів на хворі суглоби. З хвоща також робили припарки до варикозних виразок, пробували лікувати вовчак та випадіння волосся. Вважали, що хвощ покращує кровотворення у випадках анемії, спричиненої втратою крові. 

Сучасні фахівці з лікарських трав рекомендують хвощ для обробки ран; від набряків, якщо вони не викликані запаленням нирок чи тяжким порушенням функції серця, коли необхідно зменшити вживання рідини. Народна медицина з успіхом застосовує хвощ і від серцевих набряків, але є ризик гіпокаліємії з наступним порушенням серцевого ритму. 

Також наукові рекомендації включають застосування хвоща як промивної терапії в разі інфекції та запалення сечовивідних шляхів (пієліт, цистит, уретрит) та каменів у нирках; в разі ексудативного плевриту. Прийом настоїв зборів трав з хвощем зменшує симптоми гіперактивного сечового міхура, частого нічного сечовипускання (у чоловіків з дисплазією передміхурової залози) та нетримання сечі.

Настій хвоща

1 ст. л. (десь 5 г) сухої чи свіжої трави хвоща польового залити 200 мл окропу. Закрити і дати настоятися 20-30 хв. або проварити 10 хв. на малому вогні. Перед прийомом настій збовтувати. Дорослим приймати через 1 год. після їди по чверті склянки теплого настою 3-4 рази на день; дітям віком від 12-14 років по 2 ст. л.

Хвощем також лікують хронічний кашель та остеоартрити. Коли болять, набрякають коліна, відкладаються в суглобах уратні солі, треба робити ліки з суміші хвоща та споришу.

Настій хвоща та споришу

1 ч. л. суміші рослин (1:1) залити склянкою окропу, настояти, процідити. Пити по чверті склянки 4 рази на день.

А для кровоспинної дії, зовні і всередині, хвощ добре поєднувати з грициками (порівну), особливо за надмірних місячних. В разі кривавого блювання хвощ поєднують з ягодами ялівцю. Від кровотечі можна приймати і по 1 г порошку з трави 2 рази на день до їди. 

Польовий хвощ містить у собі гіркоти, і завдяки цьому його вживають і в разі хвороб шлунка, має він і жовчогінну дію. Застосовують хвощ від гострого і хронічного отруєння свинцем. Хвощ стимулює кору надниркових залоз і тому він показаний хворим на аддісонову хворобу. 

Як ремінералізуючий засіб хвощ призначають старшим людям з остеопорозом і остеомієлітом. Використовують і за легкого перебігу дизентерії, легкої форми цукрового діабету, гіпертензії. 

Ліки від гіпертензії

Зробити збір омели і квітів глоду (по 10 г), трави хвоща (40 г); 1 ст. л. суміші настояти в склянці окропу, випити за день за 3 прийоми.

Зовнішньо для лікування ран, що погано гояться, радять компреси з теплого відвару, який розбавляють удвічі. Це дезінфікує, оздоровлює, очищає, «виїдає» навіть старі рани і виразки. Відваром промивають гнійні рани і рани при остеомієліті. Примочки роблять і в разі таких хвороб шкіри, як стригучий і сверблячий лишай, екзема, фурункули, туберкульоз шкіри. Мазь для виразок готують з 1 частини згущеного відвару і 4 частин коров’ячого масла або вазеліну (краще жовтого). 

Траву хвоща використовують й у ваннах при обмороженні, порушеннях кровообігу, набряках внаслідок переломів кісток, ревматичних скаргах та пролежнях; сидячі ванни — при загостренні сечокам'яної хвороби, виразці гомілки і болю у ділянці сечового міхура. Цінують хвощ і як полоскання при стоматитах і тонзилітах, афтах, виразках на слизовій; а при білях роблять спринцювання.

У косметиці екстракти хвоща використовують для зміцнення волосся, зменшення запалення, підтягування шкіри, покращення кровообігу, для лікування жирного волосся, жирної і пористої шкіри, проти лупи.

Попри всю користь, хвощ не рекомендують вживати понад 2 тижні поспіль. Заборонено використовувати хворим на нефрит, нефроз, адже він може подразнювати нирки. Не варто пити хвощ вагітним та під час грудного вигодовування; дітям до 12 років. Серцева недостатність, порушення серцевого ритму теж підстава бути обережними з цією рослиною.