Дерматиломанія — не просто погана звичка

Пані Олена пише: «Скажіть, чому є така звичка: скубти, віддирати шкіру на пальцях рук, обмацувати тіло і відтягувати шкіру, яка десь загнулась і піддається таким діям. Потім боляче, кров, але все одно людина не вгамовується».
Насправді така поведінка — це не просто погана звичка. У медицині вона має назву дерматиломанія, тобто постійне, нав’язливе колупання чи інше пошкодження власної шкіри. Людина може відривати задирки, здирати скоринки, розчісувати шкіру, видавлювати прищі, колупати найменші нерівності — іноді аж до крові. Найчастіше така проблема починається ще в підлітковому віці.
Чому людина це робить? Часто таким способом вона несвідомо заспокоює себе. Бажання щось робити зі шкірою може посилюватися під час стресу, тривоги, втоми, нудьги або сильних переживань. Перед цим людина відчуває напруження або їй просто дуже заважає якась нерівність на шкірі. А коли вона її здирає чи розколупує, на короткий час стає легше.
Людина може чудово розуміти, що робить собі боляче, бачити кров і ранки, обіцяти собі більше цього не робити — і все одно знову повертатися до цього.
Від постійного травмування шкіри залишаються ранки, запалення, плями та рубці. У ранки може потрапляти інфекція. Крім того, люди часто починають соромитися своїх рук, обличчя чи інших пошкоджених місць, ховають їх під одягом, менше спілкуються з людьми. Через це додаються нові переживання, і виходить своєрідне замкнене коло.
Якщо людина зовсім не може себе контролювати і сильно травмує шкіру, краще звернутися до психолога або психотерапевта. Це не означає, що з людиною «щось не так». Просто іноді мозок звикає таким способом знімати напруження, і цю звичку треба поступово замінити іншою.
Найчастіше допомагає психотерапія, особливо спеціальні методи, які вчать помічати момент, коли рука вже тягнеться до шкіри, і поступово замінювати цю дію іншою. Наприклад, можна стискати в руці невеликий м’ячик, перебирати намистини, займати руки рукоділлям або тимчасово закривати місце, яке людина постійно розколупує, пластирем чи пов’язкою. У важких випадках лікар може призначити і медикаментозне лікування: антидепресанти чи N-ацетилцистеїн.
Чи може допомогти фітотерапія? Так, хоча підбір дієвої рослини може забрати час. В «Зеленій планеті Земної» є кілька фітокомпозицій, дія яких спрямована на покращення інтелектуального і психологічного стану.
ІНТЕЛЯТРИН призначений для відновлення порушених фізіологічних властивостей кори головного мозку, рівноваги основних її процесів як в інтелектуальній, так і в емоційних сферах. Ця фітокомпозиція заспокоює, не пригнічуючи нервову систему, підсилює розумову діяльність, поліпшує кровообіг і метаболізм клітин головного мозку, має спазмолітичну дію. Призначаємо її для покращення психоемоційного стану в разі нервового перезбудження, психоемоційних перевантажень.
СТИМОВІТ має заспокійливу, антидепресивну дію, седативний ефект, нормалізує психічний стан, підвищує загальний тонус організму, поліпшує настрій.
НЕВРОЗАН заспокійливо діє на нервову систему і психіку людини, усуває збудливість, головний біль, поліпшує сон та розумову працездатність.
Для дорослої людини крім цих трьох фітокомпозицій радимо також ГЕЛЬМІН, НОРМОСТРУМ. Лікування ділимо на два місяці. Перший місяць: ГЕЛЬМІН, НОРМОСТРУМ, НЕВРОЗАН. Другий місяць: ГЕЛЬМІН, НОРМОСТРУМ, СТИМОВІТ.
Для дитини радимо 2 місяці пити ГЕЛЬМІН, НОРМОСТРУМ, ІНТЕЛЯТРИН.
Але підтримка психолога, психотерапевта, а можливо і психіатра не буде зайвою і на тлі прийому фітопрепаратів. Це допоможе прискорити процес одужання, швидше повернутись до навчання, роботи, щасливого життя в суспільстві.





