Лікарські рослини від сечокам’яної хвороби

Реальна роль рослин у випадку сечокам’яної хвороби така: збільшити об’єм сечі, зменшити застій, промивати сечові шляхи від дрібних кристалів і солей, заспокоїти слизову, зменшити запалення, спазм та інфікування. Вони мають допомагати ниркам працювати, впливати на сольовий обмін і не давати новому піску збиратися в камінці. Сформований великий камінь майже нереально розчинити чи подрібнити лише рослинами. В той же час уратні камені можуть поступово зменшуватися самі в разі олужнення сечі. 

Перед фітотерапією потрібні УЗД, аналіз сечі, визначення складу солей і каменів, якщо вони вийшли. В разі ниркової кольки, гарячки, лихоманки, блювання, крові в сечі, затримки сечі, вагітності або єдиної нирки потрібна невідкладна медична допомога.

Хвощ польовий, Equisetum arvense, зелені літні пагони. Містить кремнієві сполуки, флавоноїди, сапоніни, фенольні кислоти, мінеральні солі. Практичний сенс: промивання сечових шляхів, допомога від піску, легких набряків, подразнення після циститу. Не для тривалого щоденного пиття; небажаний за тяжких захворювань серця й нирок, вагітності, дефіциту вітаміну В1.

Гірчак пташиний, або спориш, Polygonum aviculare, входить до зборів від піску. У траві є кремнієві сполуки, флавоноїди, дубильні речовини, фенольні кислоти. Доречний за наявності піску, подразнення, після відходження дрібних конкрементів. Спориш не гарантує розчинення каменів. Через дубильні речовини може не підійти людям із закрепами і чутливим шлунком; для вагітних його не застосовують.

Береза повисла і пухнаста дають кілька урологічних сировин: листя, бруньки, сік. Листя містить флавоноїди, сапоніни, фенольні кислоти, калійні солі; бруньки мають більше смолистих і ефірних речовин; сік діє найбільш м’яко, бо поєднує воду, мінерали й органічні кислоти. Березові засоби корисні для промивання сечових шляхів, при сольовому діатезі, подагричній схильності, легких набряках. Протипоказання: алергія на березу, гострий нефрит без контролю.

Золотарник звичайний, Solidago virgaurea, і близькі види містить сапоніни, флавоноїди, фенольні глікозиди, ефірні компоненти. Дія: м’який діурез, протизапальна, спазмолітична, зменшення подразнення за частого сечовипускання. Входить у збори з березою, хвощем, пирієм, кукурудзяними приймочками. Обережність потрібна при алергії на айстрові.

Ортосифон тичинковий, Orthosiphon aristatus (або O. stamineus), відомий як нирковий чай. У листі є флавоноїди, розмаринова кислота, калійні солі, дитерпени. Традиційне застосування — промивання сечових шляхів, в разі наявності піску і солей, схильності до уратів. Не застосовують при набряках через серцеву чи ниркову недостатність без лікаря.

Пирій повзучий, Elymus repens, цінний кореневищами. Вони містять слиз, фруктани, маніт, калійні солі, феноли. Діє лагідно: збільшує сечовиділення, пом’якшує печіння, зменшує подразнення. Він корисний для людей, яким хвощ або ялівець надто «різкі». Подібну м’яку промивну роль мають листя кропиви дводомної, Urtica dioica, листя смородини, Ribes nigrum, трава кульбаби, Taraxacum officinale, але вони при каменях грають скоріше допоміжну роль.

Кукурудзяні стовпчики з приймочками, Zea mays, містять калій, слизові речовини, флавоноїди, кислоти, вітамін К. М’яко посилюють діурез, трохи зменшують спазм і подразнення, доречні в разі піску, схильності до набряків, печінково-жовчних супутніх скарг. 

Брусниця, Vaccinium vitis-idaea, і мучниця, Arctostaphylos uva-ursi, потрібні коли є інфекція й подразнення. Листя містить арбутин, дубильні речовини, флавоноїди; з арбутину утворюються антисептичні сполуки з дією в нижніх сечових шляхах. Брусниця — м’якша, мучниця — сильніша і її приймають короткими курсами. Вони доречні при печінні, частих позивах, схильності до циститу на тлі піску. Не підходять при гарячці, болю в боці, підозрі на пієлонефрит, вагітності, тяжкій хворобі нирок.

Волошка синя, Centaurea cyanus, фіалка триколірна, Viola tricolor, і подорожник великий, Plantago major, не є головними «каменевими» травами, але корисні в зборах. Волошка дає легкий діуретичний і протизапальний ефект. Фіалка містить флавоноїди, слизові речовини, сапоніни, похідні саліцилової кислоти; допомагає від запалення й подразнення. Подорожник містить слиз, аукубін, алантоїн, дубильні речовини; його роль — заспокоїти слизову, підтримати загоєння пошкоджень після проходження піску.

Бузина чорна, Sambucus nigra, у сечокам’яній темі цінна квітами. Вони містять флавоноїди, фенольні кислоти, слизові речовини, калій; мають потогінний, м’який протизапальний і сечогінний ефект. Корінь вовчуга польового, Ononis spinosa, містить ізофлавоноїди, тритерпенові сапоніни, ефірні компоненти; у європейській фітотерапії його використовують як сечогінну й спазмолітичну сировину за сечових скарг і піску. Грижниця, Herniaria glabra, має сапоніни й кумарини, традиційно вживалася від піску та малих каменів у нирках, але її краще застосовувати в стандартизованих зборах, а не наосліп.

Марена красильна, Rubia tinctorum, — сильна й неоднозначна рослина. В народній медицині її пов’язували з фосфатними каменями та спазмами. Вона може забарвлювати сечу, подразнювати слизові, провокувати біль під час руху каменя; тому це не трава для домашніх експериментів. Ялівець, петрушка, селера й любисток теж мають сечогінні ефірні речовини, але можуть подразнювати нирки; їх не застосовують за гострого нефриту, вагітності, сильного печіннч та без знання ситуації з каменем.

Практично збір складають не «від каменів», а за дією. Для промивання беруть березу, хвощ, золотарник, ортосифон, кропиву, смородину. Для пом’якшення слизової — пирій, кукурудзяні приймочки, подорожник. Для піску й кристалурії — спориш, хвощ, грижницю, вовчуг. Від інфекції — брусницю або (на малий термін) мучницю, а також волошку й фіалку. 

Пропонуємо щадний варіант: береза, золотарник, пирій і кукурудзяні приймочки порівну; 1 ч. л. суміші настояти в склянці окропу 15–20 хвилин. 

Варіант від піску: спориш, хвощ, пирій, брусниця. 

Варіант в разі печіння після відходження піску: пирій, подорожник, кукурудзяні приймочки, фіалка. Курс краще обмежувати 2–4 тижнями, після чого оцінювати аналіз сечі, самопочуття й потребу в продовженні.

У «Зеленій планеті Земної» з цією хворобою найбільше пов’язані НЕФРОЛІК і ЦИСТАН. НЕФРОЛІК містить квіти бузини чорної, бруньки берези, кукурудзяні приймочки, листя подорожника — тобто поєднує сечогінний, протизапальний і пом’якшувальний ефект. ЦИСТАН містить волошку синю, фіалку триколірну, гірчак пташиний, кукурудзяні приймочки, пагони й листя брусниці — потрібен, коли пісок поєднується із запальним подразненням сечового міхура.