Чорний день Чорнобиля

До 1986 року 26 квітня був для України звичайним днем. І вже три десятиліття, як це день скорботи. А ще, 30 років — період напіврозпаду цезію-137… Кількість речовин, які розвіялися над землею внаслідок аварії, без перебільшення, страшна. 27 квітня висота радіоактивного стовпа над реактором досягала 1200 м, а рівень радіації — 2000 мР/год. У м. Чорнобиль фон був «всього» 3 мР/год, у м. Брагін Гомельської обл. — до 46 мР/год. Нормальне тло — 0,04-0,20 мР/год. Ще 1 травня було прийнято рішення відселити людей у ​​місцевостях з опроміненням до 5 мР/год. 10-кілометрова зона на той час вже була евакуйована. 116 тис. осіб втратили свої будинки 1986 року, 230 тис. — у наступні роки. Найбільшу небезпеку становили радіоактивні йод та цезій. Йод-131 (період напіврозпаду 8 днів) став головним внутрішнім опромінювачем: через нестачу йоду в районах аварії він активно накопичувався в щитовидній залозі, потрапляючи в організм з повітрям і їжею. Цезія-137 було менше, але через великий період напіврозпаду під його дію потрапили. — 28,6 років) сильно забруднив тридцятикілометрову зону і річку Прип'ять. В організм потрапляє з їжею, він вбудовується в кістки, замінюючи кальцій, і стає джерелом внутрішнього опромінення, вражаючи кістки, мозок. Близько половини стронцію за 90-150 днів виводиться із організму. Глибокий стрес викликала екстрена евакуація та переселення. Люди втратили рідні місця, будинки, розлучилися з рідними та близькими. Повністю втрачено живу культуру цілих регіонів. Єдиним позитивом вважають освіту на безлюдних теренах заповідника, де панує дика природа. Спогади про Чорнобильську аварію з Нобелівської лекції білоруської письменниці Світлани Олексійович: «У міських парках згрібали листя і вивозили за місто, там листя ховали. Зрізали землю із заражених плям і теж ховали — землю ховали в землі. Ховали дрова, траву. Усі мали трохи божевільні обличчя. Розповідав старий пасічник: «Вийшов уранці в сад, чогось не вистачає, якогось знайомого звуку. Ні бджоли… Не чути ні бджоли. Жодної! Що? Що таке? І на другий день вони не вилетіли і на третій… Потім нам повідомили, що на атомній станції – аварія, а вона поряд. Але ми нічого не знали. Бджоли знали, а ми ні». …На моїх очах дочорнобильська людина перетворювалася на чорнобильську. Радіацію не можна було побачити, доторкнутися, почути її запах… Такий знайомий та незнайомий світ уже оточував нас. Коли я поїхала до зони, мені швидко пояснили: квіти рвати не можна, сідати на траву не можна, воду з криниці не пити... Смерть таїлася всюди, але це вже була якась інша смерть. Під новими масками. У незнайомій іпостасі…». В Україні 2016 Указом Президента оголошено Роком вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та пам'яті жертв Чорнобильської катастрофи. Мусимо згадати всіх, хто віддав своє майбутнє за наше сьогодення. Світла їм пам'ять, повага та наша безмежна подяка! Загинуло багато людей, тисячі тих, хто втратив здоров'я, десятки тисяч — рідну землю — це основний трагічний наслідок аварії та урок усьому людству. Мусимо добре його засвоїти, щоб подібне ніколи не повторилося.