Різдвяна кутя

З давніх-давен наші пращури прихід Різдвяних свят віншували приготуванням символічних страв.

Наприклад, у Щедрий вечір важко уявити родинний стіл без куті. Сьогодні господині з різних куточків України мають свої рецепти, чи то перейняті від мам-бабусь, чи вироблені власноруч впродовж життя. І багато з нас уже звикли, що в кутю додають різноманітні складники, про які наші пращури навіть і не здогадувалися. Або ж заміняють медом.

На Тернопільщині, наприклад, готують кутю з пшениці, заправляють узваром ( з висушених яблук, груш, але без слив — щоб не кислив), додають меду. Мак замочують, перетирають та додають до каші. Часто господині використовують і волоський горіх, теж перетертий або подрібнений. На Херсонщині готують майже так само, але замість пшениці використовують рис.

На півдні Чернігівщини, подекуди, на Київщині, кутю варять із ячменю (часто буває так, що в селах, які розташовані зовсім поруч, основа різниться: в одному — це ячмінь, а в іншому — пшениця). На днище великої миски кладуть кашу, зверху викладають гіркою мак, попередньо замочений і протертий у макітрі добіла. Заливають настояним узваром. Подекуди господині додають дрібно порізані яблука чи груші з узвару. А ось мед, на відміну від Тернопілля, тут до куті добавляють зрідка, а якщо й додають — то зовсім небагато. Недарма ж існує в народі приказка: «Не передай куті меду!»

У народній прикметі говориться, коли на щедру кутю буде зоряно, то буде великий врожай. Нехай же над вашою оселею в цей вечір буде зоряно-презоряно, кутя буде смачною, а стіл багатим. І наступний рік мине без хвороб!

Завжди ваша НАТАЛЯ ЗЕМНА