Гусям — їжа, людям —ліки

Перстач гусячий — одна з тих рослин, по яких ми щодня ходимо і майже не помічаємо. Він любить узбіччя, стежки, подвір’я, береги водойм, вологі луки й пасовища, терпить витоптування і швидко розповзається довгими вусами. А коли вітер перевертає його листочки, звичайна зелена галявина раптом стає срібною: нижня сторона листків густо вкрита білуватими шовковистими волосками. Між сріблястим листям з травня до осені з’являються яскраві жовті поодинокі п’ятипелюсткові квітки.

У багатьох європейських мовах у назві рослини є гуска — і не випадково: її охоче скубають гуси та інші птахи. Potentilla anserina — її латинська назва, також походить від слова anser — «гуска». Назву Potentilla традиційно пов’язують з латинським potens — сильний, могутній, натякаючи на лікувальні властивості рослин цього роду.

Це багаторічна рослина родини Розові, природно поширена майже по всій помірній зоні Північної півкулі, зокрема в Україні. Від короткого кореневища відходять довгі повзучі пагони, які вкорінюються у вузлах, тому рослина швидко утворює цілі сріблясто-зелені килимки. Листки багатопарні, складаються з численних зубчастих листочків; зверху вони зелені, знизу пухнасті сріблясті. Квіти золотаво-жовті, 1-2 см у діаметрі. Смак листків терпкий, запах квіток приємний. Траву збирають під час цвітіння, а насіння — коли воно дозріє. Зібрану траву використовують свіжою (у вигляді соку) або сушать, розстеливши тонким шаром. Кореневища викопують, обмивають, обрізують гнилі та ушкоджені частини, очищають від корінців і після пров'ялювання на повітрі сушать на горищі, під наметом чи в теплій кімнаті. Зібрані плоди за потреби досушують.

Для лікування використовують насамперед траву — листя, квітки й квітконосні пагони, зібрані під час цвітіння. Використовували також кореневища. Особливе значення вони мають на Тибетському нагір’ї, де перстач утворює потовщені, багаті на крохмаль підземні органи, відомі як дрома. Їх варять і їдять, додають до каш та інших страв. В тибетській традиції перстач використовують також в разі діареї, кровотеч, загальної слабкості.

Хімічний склад перстачу гусячого набагато складніший, ніж можна було б очікувати від невеличкої придорожньої рослинки. На сьогодні з неї виділено понад 150 різних сполук. Найважливіші — дубильні речовини (10-18% від маси), флавоноїди, фенольні кислоти, тритерпени й полісахариди, багато вітаміну С. Є елаготаніни, катехіни, галова, хінна, кавова, ферулова й хлорогенова кислоти, кверцетин та його похідні, кемпферол, мірицетин, ізорамнетин, рутин, фітостероли, у кореневищах, крім того, є сапонін торментол.

Саме високий вміст дубильних речовин (танінів) пояснює одну з головних властивостей трави — в’яжучу, і застосування її в разі гострої діареї, запалення слизової рота, ясен і горла. Танінові речовини також зменшують подразнення слизової і втрату рідини. В народі перстач вважали не лише в’яжучим, а й таким, що очищує кров, і почасти болетамувальним, ймовірно через те, що рослина знімає спазми. Може регулювати моторику і функцію товстих кишок та запобігати закрепу, попри свою в’яжучу силу. 

Засоби з кореневищ ефективніші, ніж із зеленої частини, у випадках катару шлунка і кишківника, виразкової хвороби шлунка, проносу, дизентерії та внутрішніх кровотеч: 1 ст. л. подрібненого кореневища кілька хвилин відварити і далі настояти у 200 мл окропу; пити по 2 ст. л. 4 рази на день до їди. 

Слабкий чай чи відвар із трави перстачу може бути добрим засобом від нетривалої діареї. Його використовують і для полоскань, коли кровоточать ясна, з’являються афти, стоматит, легке подразнення горла; для промивань і примочок у випадку невеликих ранок, саден, запаленої шкіри.

Відвар для полоскань, від проносу, спазмів

1–2 ч. л. сухої подрібненої трави, 200 мл води, кип’ятити 3 хв., настоювати 10 хв., процідити. Пити до трьох разів на день, полоскати запалені ясна і зуби, що болять, промивати невеликі поверхневі ранки.

Або: 2 ст. л. сировини настояти приблизно 20 хв. у 200 мл окропу, пити по третині склянки 3 рази на день до їди; змочувати марлю для примочок, полоскати рот чи горло.

Найбільшу славу в Європі перстач гусячий здобув як рослина від спазмів. У німецькій народній медицині його називали Krampfkraut — буквально «трава від спазмів». Характерно, що розслаблюючий вплив перстачу поширюється в першу чергу на гладенькі м'язи травного тракту і матки, дещо менше — на жовчовивідні шляхи і зовсім не поширюється на органи сечовивідної системи і кровоносні судини. 

Перстач застосовували в разі кишкових і шлункових кольок, спазму жовчних шляхів, матки, болючих місячних, а в народній медицині — в разі судом м’язів, зокрема литкових, навіть від правця. Тим, хто страждає на судоми, хоч би й поодинокі, доцільно вживати відвар як профілактичний засіб, тому що він діє повільно і терапевтичний ефект настає після тривалого вживання.

Себастьян Кнайп, один із найвідоміших європейських натуропатів ХІХ століття, також дуже цінував перстач гусячий і радив народні рецепти з нього від спазмів у животі, зокрема в шлунку. Один з них — настій на воді та «судомне молоко»: 5 г трави заварити 250 мл дуже гарячого молока, настоювати 5 хв., пити якомога теплішим за перших ознак спазму. 

Українські фітотерапевти, покладаючись на народні рецепти, вважають ефективнішим відвар не з трави, а з насіння гусячого перстачу (1 ч. л. насіння на склянку води або молока). Цей відвар треба випити упродовж дня, за два рази. Також одночасно бажано прикладати заварену траву до місця, де виникає біль, наприклад, на нижню частину живота. Для компресу в разі менструальних або кишкових спазмів 2 ч. л. трави з верхом заварити окропом, у гарячому настої змочити тканину або марлю, трохи відтиснути і покласти теплою на низ живота. Зверху накрити сухою тканиною, за потреби додати грілку. Компрес має бути теплим, але не обпікати шкіру.

Особливо часто перстач використовували саме від болючих місячних. Є німецькі наукові роботи середини ХХ ст., де його дію досліджували на тканині матки. Сучасні німецькі фітотерапевти пропонують профілактично приймати настій перстачу за кілька днів до очікуваної менструації: 1 ч. л. сухої трави залити 250 мл окропу, настояти і пити по чашці тричі на день перед початком місячних. На добу бажано не перевищувати дозу у 6 грамів сухої трави.

Як засіб від гастриту, кишкових кольок і метеоризму перстач теж має давню історію застосування. Однак, треба зважати на індивідуальну переносимість. Бо хоч загалом перстач є відносно м’якою рослиною, його не можна вживати без обмежень. Велика кількість дубильних речовин може спричинити важкість у шлунку, нудоту або закреп. 

Якщо чистий перстач здається надто терпким, аби запобігти небажаній дії, його поєднують з іншими спазмолітичними рослинами. 

Збір трав проти спазмів, здуття

Перстач гусячий, деревій, ромашку та мелісу змішати у рівних частинах; приблизно 2 г суміші залити 200 мл окропу, настоювати 15 хв. і пити до трьох чашок на день. 

При здутті до перстачу традиційно додавали аніс, кмин або фенхель, а при кишкових спазмах — м’яту. В разі жовчнокам’яної хвороби (для розчинення каменів) та для лікування печінки ще ефективнішим є свіжий сік цієї рослини, змішаний порівну зі свіжим соком зеленого жита. Вживати цю суміш соків треба по 1 ст. л. три рази на день за 30 хв. до їди. Для місцевого лікування також використовують свіжий сік — ним промивають рани і роблять примочки на гнійні виразки (якщо нема соку, то можна брати відвар чи настій).

Багато традиційних засобів з перстачу призначено для жінок. В разі надмірних менструацій (і катару кишечника) 1 ст. л. суміші листя малини, суниць лісових, трави деревію звичайного, перстачу гусячого, кори дуба (порівну) залити склянкою холодної кип'яченої води, настоювати 4-9 год., кип'ятити 5 хв., одразу процідити, охолодити і пити по 2-3 ст. л., тричі на день по третині склянки. Від болючих менструацій застосовували збір трави перстачу гусячого, гірчака перцевого, листя меліси лікарської (3 : 2 : 1): 1 ст. л. настоювати 10 хв. у 200 мл окропу і пити по 3 склянки на день. В разі патологічного клімаксу робили збір трави перстачу гусячого, деревію, чистотілу, квіток ромашки лікарської (порівну): 1 ст. л. настоювати до охолодження у 200 мл окропу, процідити і пити по 1 склянці двічі на день. Для спринцювання і ванночок в разі вульвовагініту робили настій трави перстачу гусячого і квіток ромашки лікарської (порівну): 2 ст. л. настоювати 20 хв. у 1 л окропу, потім процідити.

Перстач додають і до сумішей для ванн в разі алергії, а особливо ексудативного діатезу у дітей; для дезінфекції, заспокоєння, стимуляції обміну речовин тощо.

У сучасних експериментальних дослідженнях гусячий перстач показує і інші лікувальні властивості: антиоксидантну, протизапальну, противірусну, імуномодулюючу, гепатопротекторну, метаболічну. Досліджуються захисний вплив на печінку, серцево-судинну систему, лікування порушень обміну глюкози, запальних захворювань. В народній медицині використовують також його сечогінну здатність, силу стимулювати виділення шлункового соку і жовчі. Лікують внутрішні кровотечі, мігрень, бронхіт, грудну жабу (стенокардію), дизентерію. Салати з молодого листя перстачу вживають як джерело вітаміну С і для профілактики судом.

Дивіться під ноги — завжди — щоб не перечепитися та не зашкодити живому створінню, і щоб не проминути чогось цікавого з неосяжного рослинного світу, що тихо і ненав’язливо стелиться нам під ноги, як оця гусяча травичка з неймовірно потужною лікувальною силою.