Я відкрила для себе цю прекрасну рослину якось несподівано казково, ще зовсім малою. Діти завжди дивляться на світ захопленими, зачарованими, широко розплющеними очима. Пізнаючи довкілля, вони щоденно, щомиті роблять для себе дивовижні відкриття. Деякі миті дитячих пізнань залишаються такими ж дивовижними й тоді, коли вже далеко позаду неповторно-прекрасна пора – дитинство. Отакою миттю зосталася у моїй пам’яті й перша зустріч з материнкою.
Це було одного теплого жнивного дня. Моя матуся, як і багато інших жінок нашого Крехаєва, працювала у полі. Від села далеченько – вісімнадцять кілометрів. Діставалися туди пішки. Увесь день жали жито, а ввечері поверталися. Однак жодна жінка не йшла додому з порожніми руками: хто ніс пучечок синіх волошок, хто – польових ромашок, а хто – материнку. Природа щедро дарувала лікарські рослини, аби жінка могла з їх допомогою оберігати здоров’я родини.
Малеча завжди бігала за село зустрічати матерів. Ми вже знали, що вони йдуть, бо над широким полем, підіймаючися до блакиті неба, долітаючи до осель, лунала їхня пісня. Чимдуж, збиваючи куряву босими ніжками, бігли назустріч їй – пісні, назустріч нашим неням. І такими гарними, прекрасними видавалися вони нам, немов польові царівни: у білих вишиванках, із серпами та зелом.
Того дня також кожна жінка несла якесь зілля. Але в руках моєї матусі я побачила дивовижні квіти. Одразу навіть не могла збагнути, якого ж вони кольору. Здавалося, усі теплі відтінки зібралися у густий пучечок тих неймовірно гарних квітів. Здивовано й захоплено, немов зачарована, дивилася я на них. А мама, відчувши мій настрій, лагідно посміхнулася й простягнула мені букетик: «Неси, доню, його додому, то будуть твої і мої ліки».
Я несла обережно-обережно, щоб не «розхлюпати» того прекрасного різнобарв’я, що було у малесеньких квіточках. Однак не полишала цікавість: чому це будуть лише мої та мамині ліки, а як же тато, братики? Чому їх не лікуватимуть диво-квіти? І, звісно, з усіма своїми чому я звернулася до мами.
Неня тоді пояснила мені, що ця прекрасна рослина називається материнка – від слова мати, жінка. Тому і лікує дівчаток, жінок, бабусь. А для татуся і хлопчиків є інша рослина, вона називається іван-чай. Ще гарна цілюща рослина – миколайчики.
Після першого знайомства з материнкою я поступово відкривала для себе таємниці цієї рослини. Багато чого довідалася від мами. Знала що чоловікам дозволяється вживати ліки із материнки лише сім днів на рік. І що жоден хлопець, чоловік не має права довше пити жіночу траву. Це насправді небезпечно, бо у нього можуть почати розвиватися молочні залози, з’явитися жіночі рум’янці і навіть може округлюватися живіт. Та щонайважливіше треба знати: чоловіки, лікуючись материнкою, втрачають свою статеву силу. Тож чоловіків наші діди-прадіди лікували іншими травами.
Дізналася й про те, що материнка лікує дівчаток, які запізнюються у розвитку, у кого слабо розвиваються молочні залози та дітородні органи. В Україні матері та бабусі знали, як і скільки треба заварити материнки й коли давати дівчинці, аби вона стала здоровою й гарною. І надалі, коли юнка, сказати б, стане на порі, щоб зуміла бути дружиною, матір’ю, зуміла виховувати дітей. Ще чимало таємниць материнки відкривала мені мама.
Згодом сама досліджувала рослину і розповідала людям, як грамотно користуватися нею, аби не зашкодити здоров’ю. І в газетах, і на радіо, і під час прийому хворих, і в «дитячі» суботи я не лише знайомила людей з цією рослиною, навчала, як робити ліки з неї, а й наголошувала на окремих властивостях, на таємницях материнки. Просила звертати особливу увагу на певні речі. Скажімо, говорила: «Запам’ятайте. Дітям ліки з материнки усередину ніколи не давали». Пояснювала чому. Бо рослина ця негативно впливає на статевий розвиток дитини. Тобто у багатьох випадках дівчатка починають завчасно оформлюватися. Скажімо у п’ять-шість років у них можуть з’явитися вторинні ознаки дозрівання (розвиваються молочні залози, вкривається пушком лобок). У хлопчиків навпаки – затримується статевий розвиток.
Отже хлопчикам (як і чоловікам) материнка протипоказана. А дівчаткам можна вживати від періоду, коли вони статево дозрівають: з чотирнадцяти-шістнадцяти років.
Розповідала, що у відварах квітів материнки жінки один раз на тиждень купали немовлят, аби вони швидше росли. Для приготування відвару дві-три столові ложки квітів заливали двома літрами окропу, на вогні доводили до кипіння. Потім давали можливість настоятися двадцять-тридцять хвилин. Затим проціджували і додавали до ванни.
У таких же ваннах двічі-тричі на тиждень купали рахітичних, золотушних дітей, також з алергійними, діатезними та іншими ураженнями шкіри.
Компрес із запареного листя та квітів материнки усував у немовлят метеоризм та біль у животі.
( Далі буде)
