Трава, яка плаче і… лікує

Плакун верболистий у народі називали «косинці червоні», «залізняк червоний», бо має гарні квіти, а стебло і листя під осінь стають червонястими, «верба-трава» за форму листя, «водогляд», бо росте біля води. Латиною буде Lythrum salicaria: від Lythrum (кров, що згорнулася) — вказує на здатність спиняти кров, та від salix — верба.

Вранці на кінчиках листочків плакуна з’являються крапельки-сльозинки. За народними уявленнями трава народилася зі сліз Богородиці, яка побивалася за розіп'ятим сином. Насправді так рослина видаляє зайву воду, адже зростає у вологих місцях.

Українці вважали плакун чудодійним зіллям і лікували ним багато недуг. І зараз його цінують як протизапальний та дезінфікуючий засіб. Від проносу, дизентерії, запальних процесів і болю в шлунку й кишківнику (хронічний гастрит, ентерит, коліт, ентероколіт) вживають настій або відвар трави.

Настій плакуна верболистого

1 ст. л. трави залити склянкою окропу, настоювати 30 хв., приймати по чверті склянки 3-4 рази на день за 30 хв. до вживання їжі.

Кровоспинні властивості рослини дозволяють лікувати кишкові та маткові кровотечі, надмірні місячні. 

Настоєм лікують варикозні виразки та екзему, застуду, обмивають рани, можна полоскати ротову порожнину у випадку запальних процесів. 

Плакун зміцнює організм загалом. Його сушені квіти можна додавати до трав’яних чаїв, щоб надати їм приємного терпкого (чайного) смаку. 

Людям із схильністю до тромбоутворення і підвищеним тиском плакун верболистий протипоказаний.