Поспішайте — чистяк на порі

Він вам почистить шкіру від вугрів та висипки, знищить ще й бородавки. Лікує чистяк і коросту, зарадить, якщо у дитини золотуха, загоїть рани, позбавить від алергії. Не будемо подовжувати інтригу — йдеться не про що інше, як про пшінку весняну.

А чому поспішати? Аби зібрати смачне зелене листячко до цвітіння, поки рослина не синтезувала отруйні речовини. Однак, поки не розкрились жовті сонячні квіточки пшінка може збагатити наш раціон вітаміном С (до 190 мг%), каротином, провітаміном А (5,2 мг%). У бульбокорінцях є крохмаль (13,5 %) та цукри (10%).

За лікувальні властивості листочків пшінки також відповідальні сапоніни, які «миють» увесь організм та чистять кров, і протоанемонін, який у висушеному листі перетворюється на анемонін. Листя і стебла (надземна частина) вважаються отруйними, але тільки після цвітіння й дозрівання плодів.

Пшінка весняна, ficaria verna — багаторічна трав’яниста рослина. Її невеличкі кущики пізнаєте по блискучим гладеньким круглястим листочкам. Якщо придивитись, в їхніх пазухах можна помітити бруньки, котрими рослина розмножується. Ці бруньки після рясного дощу розпливаються по калюжах, поширюючись довкола. Зацвітає пшінка, як тільки сходить сніг, і цвіте до травня місяця. Будьте уважними, і ви помітите рослинку в парках, на сонячних схилах, у вологих ярах та в садибах.

Традиційне використання пшінки відбивається в народних назвах. Про їстівне застосування свідчать «пшінка», «пшонка», «пшеничка».

Бульбовидне кореневище уподібнювало рослинку до картоплі: «барбюльки», «барабольчик», «балабонка». В голодні роки з цих бульб, які могли виростати завбільшки з волоських горіх і накопичували чимало крохмалю, виготовляли борошно. Варені коренебульбочки поживні й смакують не гірше за картоплю. Ними рятували від голоду дітей.

Також їстівне молоде листя. Наші пращури натякнули на те, що його можна вживати як салат: «салата», «салатник», «заячий (тобто несправжній) салат», «заяча салатка». З огляду на вміст вітаміну С і каротину — салат із пшінки вийде цілком справжній! Ще й почистить кров та порятує від цинги. Юшки, зелений та холодний борщ — теж нівроку. Деінде маринують і вживають як гостру приправу навіть пуп’янки квітів.

А от назви «чистяк», «чистник» поєднують рослину з чистотілом і вказують на подібне лікарське застосування.

Ліки з пшінки застосовували як сечогінне, відхаркувальне, кровоочисне і ранозагоювальне. Відвар бульбокоренів і молодого листя у молочній сироватці або просто у воді є послаблюючим засобом.

Зовні настій і відвар цілої рослини застосовували від укусів бджіл, джмелів, ос, навіть змій — робили примочки і компреси. Такими самими водними витяжками очищали гнійні виразки на шкірі, гоїли рани. Лікували й запалення в ротовій порожнині, полоскали ясна (особливо при стоматиті), затримуючи в роті на хвилину-дві по 2-3 рази на день, передусім вранці і ввечері перед сном.

Ліки з пшінки весняної

1 ст. л. подрібненої цілої рослини залити 2 склянками окропу, млоїти на водяній бані 30 хв., або тепло вкутати і настоювати 2 год. Пити по 1 ст. л. 4 рази на день.

До речі, пшінка в давнину мала і магічне застосування — її бульбокорінці давали коровам, козам, щоб отримувати більше молока. Про запас бульби збирали з квітучих рослин і сушили.

Навіть якщо ані лікуватись, ані їсти пшінку ви не збираєтесь, можете нею просто помилуватись, а ще дізнатись про погоду. Рослина передбачає її, як справжній барометр. Навіть погожої днини за кілька годин до дощу квітки пшінки весняної щільно закриваються.