Рано навесні, коли потрапляєш у широколистяний або мішаний ліс в західній і правобережній частині України, то ніби заворожений, зупиняєшся...
Ще зелень не пробилась до сонця, а вже з-під сухого торішнього листя поглядають на вас безліч яскравих блакитно-фіолетових оченят. Це саме вона — та квітка, яку в народі ніжно називають проліска, переліска, підліска. Спільний корінь «ліс» вказує, де рослиназазвичай оселяється. Дійсно, Hepaticanobilis, відома в ботанічній номенклатурі як печіночниця, поширена в Українських Карпатах, Поліссі, Лісостепу.
Пов’язана зі словом «ліщина» назва «підліщки» — шукайте гарні квіти під ліщиною. Назва «трилистка», «печіночниця» засновані на формі листків з трьома долями, як у печінки людини. Цікава назва «громашник»походить від «грім»,бо рослина починає цвісти до першого весняного грому. Якщо в сучасній українській літературній мові закріпилась поетична назва переліска, то мовознавець Ю. Кобів пропонує для роду Hepatica запровадити науковий термін «підліски», на відміну від «печіночниця», як очевидної кальки з латини.
Поки листочків характерної форми ще нема, ніщо не заважає квітам приваблювати комах рясним пилком. Запилюючи майбутні насінини, ті споконвіку подовжують рід цієї дивовижної та цілющої рослини.
Хоч назва «печіночниця» не суто українська, а швидше запозичена з латини, на неї б радо пристали наші пращури, бо часто називали рослини за їхньою дією на людський організм. А природа ніби натякаючи на лікувальну дію, наділила рослинку ще й схожим на людську печінку листком.
Печіночниця, дійсно, лікує найтяжчі вірусні захворювання печінки, особливо гепатити, спричинені вірусами гепатиту В і С. Помічна вона й від інших, здавалося б невиліковних, недуг людських.
Віруси гепатиту, котрі буквально пожирають печінку, забирали здоров’я людей з давніх часів. А організм не може успішно функціонувати без основного кровотворного та очисного органу. От і шукали наші пращури помочі у природи. І таки знайшли. Це була знахідка на тисячоліття.
За неї маємо бути вдячними і зараз, оскільки вірусних захворювань багато, а ефективних і безпечних хімічних препаратів бракує. Вони спричиняють тяжкі ускладнення, мають побічну дію, викликають алергію.
Натомість печіночниця успішно відновлює хвору печінку, ще й селезінку, лікує запалення сечового міхура, нирок і добре позбавляє їх від камінців. У листках печіночниці містяться флавоноїди, аскорбінова кислота, сапоніни, глікозид, протоанемонін, анемолова олія, дубильні речовини.
Якщо перебільшити дозування навіть трохи, рослина стає отруйною. Тому народні лікарі не тільки України, а й Болгарії, Чехії, Словаччини упродовж тривалого часу підбирали саме ту дієву і безпечну мікродозу, яка успішно рятує людей.
Ліки з печіночниці
1 ч. л. без верху подрібненої трави залити 200 мл (склянкою) окропу, вживати по третині склянки 3 рази на день. В разі загострень чи ускладнень по 1 ст. л. 5-6 разів на день.
Печіночницю часто поєднують з кульбабою та руткою лікарською, але і в цьому разі слід пам’ятати, що рослина отруйна.
